Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану на початку цвітіння рослини. Строк придатності сировини - 3 роки.

Найчастіше рослину використовують при хворобах травного тракту. Препарати звіробою звичайного зменшують спазми кишок та жовчогінних шляхів, нормалізують видільну функцію шлункових залоз, розширюють кровоносні судини, посилюють кровообіг, виявляють протизапальну дію на слизові оболонки травного тракту, в'яжучу та бактеріостатичну дію.Застосування звіроброю дає добрий терапевтичний ефект при дискінезіях жовчних шляхів, гепатитах, застої жовчі в жовчному міхурі, холециститах, жовчнокам'яній хворобі (у початковій стадії), гіпоацидному гастриті, метеоризмі, гострих і хронічних колітах, простих і кривавих проносах та геморої.Як сечогінний засіб звіробой використовують при нирковокам'яній хворобі (у початковій стадії) та при зниженні фільтраційної здатності нирок.

Настоянка трави звіробою звичайного виявилася ефективною при інвазії гостриками (гіменолепідоз і ентеробіоз).Препарати звіробою знімають спазм кровоносних судин (особливо капілярів), поліпшують венозний кровообіг і кровопостачання деяких внутрішніх органів, виявляють капілярозміцнюючу дію.

В ряді випадків звіробій призначають при порушеннях периферичного кровообігу з явищами застою, при мікроциркуляторних розладах.Особливістю цієї рослини є її здатність підвищувати чутливість шкіри до ультрафіолетового проміння.Препарати звіробою ефективні й при розладах нервової системи, нейродистонії, мігрені та при нічному нетриманні сечі у дітей.При місцевому застосуванні звіробою з особливою силою проявляється його протизапальна, в'яжуча і бактеріостатична властивості.

Так, звіробійну олію з успіхом використовують при опіках, гінгівітах, пітиріазі обличчя, виразці гомілки та для гоєння ран.Звіробоєву олію виготовляли, настоюючи не менше трьох тижднів у соняшниковій (ще краще у мигдалевій) олії, квітки звіробою у співвідношенні: дві частини квітів на чотири частини олії.

У стоматології настоянку і настій трави звіробою використовують для полоскання ротової порожнини і змазувань ясен при неприємному запаху з рота, гінгівітах і стоматитах.

У гінекологічній практиці настій трави використовують для спринцювань при запальних захворюваннях піхви, а звіробійну олію (у вигляді тампонів) - для лікування ерозії шийки матки.

У народній медицині, крім зазначених вище випадках, звіробій звичайний використовують також при поліартриті, ішіасі, подагрі, туберкульозі легень з кровохарканням, мастопатії, різних запальних процесах, фурункулах тощо.

ВНУТРІШНЬО - відвар трави (10 г або півтори стол. ложки сировини на 200 мл окропу) по 1/3 склянки 3 рази на день за 30 хвилин до їжі;настоянку трави (у співвідношенні 1:5 на 40%-вому спирті) по 40-50 крапель 3-4 рази на день;настій трави для вигнання глистів (15 г сировини на 100 мл окропу) по 90-150 мл 3 рази на деньпротягом трьох днів (дітям від одного до семи років), в останній день дають проносну сіль, а всього проводять такі цикли з проміжками 10-12 днів;напар однієї стол. ложки суміші травим звіробою звичайного, деревію звичайного і коріння дягелю лікарського (порівну) на склянці окропу випивають за півгодини перед сном при розумовій перевтомі, нервовому перенапруженні та безсонні.

ЗОВНІШНЬО - звіробійна олія (20 г свіжих суцвіть на 200 мл соняшникової олії, настоюють 14 днів, проціджують) для змащуванняхворих місць;настоянку трави (у співвідношенні 1:5, на 40%-вому спирті) по 30-40 крапель на півсклянки води для полоскань;настій трави (2 стол. ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють до охолодження, проціджують) для спирнцювань (перед використанням розводять теплою кип'яченою водою у співвідношенні 1:5);суміш трави звіробою звичайного, кори дуба звичайного, коріння кропиви дводомної, пелюсток троянди білої, суцвіть цмину піскового, трави грициків звичайних, омели білої, кори верби білої, насіння льону звичайного, коренів живокосту лікарського, алтеї лікарської, трави гірчака перцевого і квіток нагідок лікарських (порівну) готують як відвар (4 стол. ложки суміші на 2-3 л окропу, кип'ятять 20 хвилин, негайно проціджують) і використовують для спринцювань двічі на день (вранці і ввечері) при білях.

Для медичних потреб використовують траву або кореневище. Траву збирають під час цвітіння рослини, кореневища заготовляють рано навесні або восени.

Підлісник європейський використовується народною медициною як кровоспинний, протизапальний, бактерицидний, болетамувальний, сечогінний і як такий, що зміцнює нервову систему, засіб.

Найчастіше настій трави або відвар кореневищ вживають при кровотечах легень, шлунка, кишок і нирок, при запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту.Настоянка коріння вважається засобом, що посилює статеву діяльність у чоловіків.Зовнішньо настій трави або відвар коріння використовують для гоєння ран, полоскання горла та ротової порожнини, а порошок з листя - при фурункульозі.

ВНУТРІШНЬО - настій трави або відвар коріння (1 стол. ложка сировини на 2 склянки окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день;настоянку коріння (готується на спирті або міцній горілці у співвідношенні 1:3) по 30 мл на прийом.

ЗОВНІШНЬО - обмивання і полоскання настоєм трави або відваром коріння (готують, як у попередньому прописі) та присипки порошком з листя.

Для виготовлення ліків використовують траву і листя рослини. Заготовляють сировину, коли половина квіток у суцвітті вже розпустилась, а решта ще перебуває у стадії бутонізації. Строк придатності сировини - 2 роки.

Як зовнішній засіб настій м'яти перцевої вживають для полоскання ротової порожнини при поганому запаху з рота, для ванн, обмивань і компресів при сверблячці, нейродерміті та екземі. Терапевтичний ефект можна в цих випадках значно посилити одночасним пероральним застосуванням настою (по 1/2 склянки 4 рази на день).При поганому запаху з рота болгарські лікарі рекомендують полоскати ротову порожнину настоєм м'яти на червоному вині й одночасно приймати цей настій усередину по 1 стол. ложці 2-3 рази на день.Свіже потовчене листя прикладають до лоба при сильному головному болі, а сік із свіжого листя використовують для змащування ділянок шкіри, уражених поверхневими неускладненими мікозами.На Івано-Франківщині (Надвірнянський район) при шлунково-кишкових захворюваннях рекомендували пити відвар м'яти на молоці. У Снятинському районі при кашлі, болю в грудях - відвар м'яти і калини на пиві.На Дніпропетровщині дитині при затяжному кашлі робили купіль з м'яти та ромашки. На Волинщині та Рівненщині у відварі м'яти купали дітей, хворих на рахіт, золотуху та з хворобами шлунку. На Гуцульщині рослину вживали у виді підкурювань при болю та шумі у вухах.

В Стародавньому Римі столи натирали свіжою м'ятою, вважаючи що аромат її створює життєрадісний настрій, носили вінки з м'яти в переконанні, що її запах активізує роботу мозку.При прийманні всередину препарати м'яти підсилюють секрецію травних залоз, збуджують апепит, прискорюють евакуацію шлункового та кишкового вмісту (посилюють перистальтику), пригнічують процеси гниття й бродіння в травному каналі (діють вітрогінно), знижують тонус гладеньких м'язів кишечника, жовчно- та сечовивідних шляхів (діють спазмолітично), посилюють жовчотворну функцію печінки і виділення жовчі у дванадцятипалу кишку (цікаво, що жовчогінні властивості ментолу значно поступаються перед жовчогінними властивостями еквівалентної кількості листя м'яти), виявляють седативну і слабку гіпотензивну дію.Пероральне лікування препаратами м'яти перцевої показане при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (нудота різного походження, блювання у вагітних, кишкові коліки, метеоризм, катаральні стани травного каналу, нестравність жирів та інші захворювання, які супроводжуються спазмами) і печінки (холецистит, гепатит і холангіт різного походження, жовчокам'яна хвороба і жовтяниця), при нервовому збудженні, безсонні та різних невротичних станах.

Ментол використовують як легкий рефлекторний судинорозширювальний засіб при стенокардії й хворобах, пов'язаних зі спазмами судин головного мозку.

Листя м'яти входить до складу вітрогіннних чаїв, потогінного чаю, жовчогінного чаю, заспокійливих чаїв, шлункового чаю.Слід пам'ятати, що передозування ментолу або інших препаратів м'яти може спричинити шкідливі побічні явища місцевого і загальнорезорбтивного характеру. ПРОТИПОКАЗАНО змащувати ментолом слизові оболонки носа і носоглотки у дітей, оскільки можливі рефлекторне пригнічення і зупинка дихання.З віком загроза отруєння ментолом зменшується.

ВНУТРІШНЬО - настій з листя (5 г або 1/2 стол.ложки сировини на 200 мл окропу) по 1/2 або 1/3 склянки 2-3 рази на день за 15 хвилин до прийняття їжі;олію м'яти перцевої по 1-3 краплі на прийом як вітрогінний засіб;таблетки м'ятні по 1-2 таблетки на прийом під язик як заспокійливий і спазмолітичний засіб при нудоті і блюванні, спазмах гладеньких м'язів;м'ятні краплі по 10-15 крапель на прийом при невралгічнох болях;ментол по 2-3 краплі 5%-ого спиртового розчину на грудочці цукру під язик при стенокардії та як заспокійливий засіб;таблетки "Пектусин" призначають при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів (тримають у роті до повного розсмоктування);валідол по 4-5 крапель на грудочці цукру або по 1 таблетці при стенокардії, неврозах, істерії та як протиблювотний засіб при морській і повітряній хворобі (тримають у роті до повного розсмоктування);оліметин призначають при нирковокам'яній та жовчокам'яній хворобі;"краплі Зеленіна" по 20-25 крапель 2-3 рази на день при неврозах серця, що супроводжуються брадикардією;корвалол призначають при неврозах з підвищеною збудливістю, нерізко виражених спазмах коронарних судин, тахікардії, безсонні й гіпертонічній хворобі в початковій стадії та при спазмах кишечника.

ЗОВНІШНЬО - ванни з відвару (50 г листя на 1 відро води);

полоскання настоєм листя на червоному вині (готують у співвідношенні 1:10);компреси, обмивання і полоскання настоєм листя на воді (1 стол. ложка сировини на 0,5 л окропу, настоюють 1 годину, проціджують);краплі зубні - по 2-3 краплі на кусочку вати вкладають у дупло хворого зуба;

ментол застосовують як болетамувальний (відтяжний) засіб при невралгіях, міалгіях і артралгіях (розтирання 2%-им спиртовим розчином або 10%-ою олійною суспензією), при сверблячих дерматозах (натирання 0,5%-им спиртовим розчином або 1%-ою ланоліновою вазеліновою маззю), при мігрені (натирають скроні ментоловим олівцем) та як протизапальний засіб при запаленнях верхніх дихальних шляхів (змащування, інгаляції, закапування у ніс);бороментол застосовують як антисептичний і болетамувальний засіб для змащування шкіри при сверблячці, невралгії та для змащування слизової оболонки носа при ринітах;краплі "евкатол" для полоскання при запльних захворюваннях верхніх дихальних шляхів (5-10 крапель на склянку води);меновазин для розтирань (2-3 рази на день при невралгіях, міалгіях, артралгіях, сверблячих дерматозах;аерозоль "камфомен" для лікування запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, головним чином гострих ринітів і фарингітів (інгалації проводять 3-4 рази на добу після прийняття їжі; дітям до 5 років і хворим, які працюють в умовах підвищеного запилення повітря, призначати препарат не рекомендується);мазь "ефкамон" для розтирань при артритах, міозитах, невралгіях тощо (втирають у шкіру по 2-3 г 2-3 рази на день і покривають теплою пов'язкою);валідол використовують у вигляді 5-10%-ого спиртового розчину для заспокоєння свербежу шкіри;мазь "гевкамен" для розтирань при невралгіях, міалгіях тощо.

Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини.

Настій трави залізняка бульбистогоого викликає значне звуження судин.

При тривалому вживанні настою залізняка хворими на хронічний гастрит у них нормалізується кислотність шлункового соку (при секреторній недостатності кислотність соку підвищується, а підвищенакислотність знижується), зникають згага і біль.У народній медицині рослину використовують при бронхітах, запаленні й туберкульозі легень, недокрів'ї, набряках і водянці, геморої й малярії та при судомі у дітей.

ВНУТРІШНЬО - настій трави (2-4 стол. ложки трави на 400 мл окропу) по 1/2 склянки тричі на день;

настоянку трави (10 г сировини на 100 г горілки, настоюють 10 днів) по 1 стол. ложці тричі на день;

траву залізняка томлять з водою до утворення густої маси, яку розводять наполовину молоком і п'ють з цукром при туберкульозі легень.

Кореневі бульби - корисний і поживний харчовий продукт. Їх споживають вареними, печеними і смаженими.Зберігають бульби сирими, як картоплю, або сушать. З сухих бульб одержують бурошно, придатне для млинців, оладок тощо.

Для виготовлення ліків використовують траву, яку збирають під час повного цвітіння рослини.

В народній медицині рослина відома як тонізуючий, знеболюючий, ранозагоюючий і антитоксичний засіб.Настій трави п'ють при простудних захворюваннях, задусі, туберкульозі легень, отруєннях, жіночих хворобах, зокрема, при маткових кровотечах, при порушеннях сольового обміну та при втраті сил внаслідок виснажливих захворювань.Настоєм обмивають рани, щоб вони швидше гоїлися.

ВНУТРІШНЬО - настій трави (3 чайні ложки трави на склянку окропу, настоюють 1 годину) по 1/4 склянки 4 рази на день.