Четвер
02.05.2024
11:10
Тranslator
Календар
Місячний календар
Фазы Луны на RedDay.ru (Ровно)
Форма входу
Пошук
Наше опитування
"Велесова книга " для Вас це:
Всього відповідей: 117
Погода
Наша кнопка

Рідновір

[Отримати код кнопки]
Цікаві сайти
Світанкові роси. Ляльки, мотанки, дерев'яні вироби, амулети... Український стиль: Прикольні патріотичні футболки :: вишиванки :: подарунки Українські вишиванки Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» Журнал РЕЗЬБА ПО ДЕРЕВУ Бандерштат Официальный сайт Burzum и Варга Викернеса тм Древосвет - деревянные игрушки, конструкторы Природа и др... Українські пісні Світанкові роси. Ляльки, мотанки, дерев'яні вироби, обереги... Українські скарби
Країна
free counters
Статистика
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
MP3
Зворотній звя"зок
Ім`я відправника *:
E-mail відправника *:
Web-site:
Тема листа:
Текст повідомлення *:
Оцінка сайту:
Код безпеки *:

РІДНОВІР

Травник

Головна » травник » Лікарські рослини

У категорії оголошень: 58
Показано оголошень: 16-20
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 ... 11 12 »


Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам
Любисток лікарський


Любисток лікарський (Levisticum officinale);

любисток лекарственный

Цвіте у червні-липні
Для лікасрьких потреб використовують коріння (викопують восени у рослин 3-4 –річного віку), рідше – траву (заготовляють під час цвітіння рослини, а також плоди (заготовляють в період повної їх стиглості).
Цілюща дія
Любисткок лікарський діє як сечогінний, відхаркувальний, заспокійливий і болетамувальний засіб, тонізуюче впливає на серцевий м’яз, посилює кишковий тонус, зменшує метеоризм, зумовлює збільшення кровонаповнення органів малого тазу.
Найчастіше ця рослинка використовується як сечогінний засіб при набряках серцевого походження, асциті, хронічних запальних процесах у нирках та сольових діатезах.
Крім того, любисток використовують при нервових захворюваннях, анемії, хронічних бронхітах, запаленні легень, метиоризмі і млявій перистальтиці кишок, болісних і мізерних менструаціях, як полегшувальний засіб під час родів, а також проти глистів.
ПРОТИПОКАЗАНЕ при гострому гломерулонефриті та пієлонефриті і вагітним.
Настій коріння любистку застосовують у дерматології й косметиці для видалення ластовиння (зволоженим тампоном протирають пігментні плями 2 рази на день протягом 2 тижднів, краще до настання сонячних весняних днів), для лікування інфекційних тріщин куточків рота (настій наносять піпеткою на куточки рота 2 рази на день) та гноячкових висипів на тілі (застосовують компреси і заразом п’ють теплий настій по 1 склянці за день).
Настоєм коріння двічі на тиждень миють голову (без мила) при випаданні волосся і при лупі.
Пом’яте свіже листя любистку прикладають до чола при головних болях різного походження.
Листя і коріння любистку використовують як приправу до страв.

Лікарські форми та застосування
ВНУТРІШНЬО – настій коріння (1 стол. ложка сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину) по півсклянки на день до їжі;
порошок з коріння любистку приймають по половині чайної ложки 3 рази на день до їжі;
1-2 стол. ложки порошку з коріння любистку змішують з 3 стол. ложками меду і приймають натщесерце як засіб проти гостриків;
відвар плодів любистку (1 чайна ложка сировини на 150 мл окропу, варять 8-10 хвилин, настоюють) по 1 стол. ложці 3 рази на день як засіб проти глистів;
столову ложку суміші (порівну) коріння любистку, пирію повзучого, вовчуга польового і бедринцю ломикаменевого, листя берези бородавчастої і мучниці звичайної, плодів шипшини травневої і петрушки кучерявої та квіток калачиків лісових заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження і п’ють по 2-3 склянки на день при нефриті;
відвар стол. ложки суміші (порівну) коріння любистку, трави фіалки триколірної і плодів ялівцю звичайного на склянці окропу п’ють по 1-2 склянки на день при захворюваннях сечового міхура (цистит, бактеріурія);
стол. ложку суміші коріння любистку (10 г), трави вересу звичайного (20 г), хвоща польового (20 г), золотушника звичайного (10 г), плодів петрушки кучерявої (20 г), лушпиння квасолі звичайної (10 г) та шишок хмелю звичайного (10 г) заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження і одержаний настій випивають за день ковтками при ніктурії;
суміш порошку плодів (30 г) та коріння (20 г) любистку лікарського, коріння кульбаби лікарської (5 г), алтеї лікарської (15 г) заливають 0,5 л горілки, додають пів склянки меду, настоюють 9 діб у теплому місці, проціджують і п’ють по 2 стол. ложки вранці і ввечері при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки.
ЗОВНІШНЬО – настій коріння любистку (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу настоюють до охолодження) для протираннь, компресів і примочок;
Настій коріння любистку (1 стол. ложка сировини на 1 л окропу, настоюють 10-15 хвилин) для миття голови.


Лікарські рослини | Переглядів: 1045 | Дата: 26.09.2010 | Коментарі (0)


Залізняк колючий (Phlomis pungens)
козаций залізняк, залізняк гострокінцевий;
зопник колючий
Цвіте у червні-липні
Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини.
Цілюща дія
Настій трави залізняка колючого викликає значне звуження судин.
При тривалому вживанні настою залізняка хворими на хронічний гастрит у них нормалізується кислотність шлункового соку (при секреторній недостатності кислотність соку підвищується, а підвищена кислотність знижується), зникають згага і біль.
У народній медицині рослину використовують при бронхітах, запаленні й туберкульозі легень, недокрів'ї, набряках і водянці, геморої й малярії та при судомі у дітей.
Лікарські форми та застосування
ВНУТРІШНЬО - настій трави (2-4 стол. ложки трави на 400 мл окропу) по 1/2 склянки тричі на день;
настоянку трави (10 г сировини на 100 г горілки, настоюють 10 днів) по 1 стол. ложці тричі на день;
траву залізняка томлять з водою до утворення густої маси, яку розводять наполовину молоком і п'ють з цукром при туберкульозі легень


Лікарські рослини | Переглядів: 876 | Дата: 26.09.2010 | Коментарі (0)

Липа серцелиста

Липа серцелиста (Tilia cordata);

липа сердцелистная

Цвіте у червні-липні
Для виготовлення ліків використовують суцвіття разом з приквітками, відомі під назвою «липовій цвіт» (збирають коли більшість квіток розкриється,а решта перебуває у стані бутонізації), а також бруньки і плоди.
Лікарські форми та застосування
Настій з липового цвіту застосовують при гарячкових і простудних захворюваннях (грип, катар бронхів), запаленні нирок і сечовго міхура та при підвищеному нервовому збудженні у хворих молодшого і похилого віку.
В народній медицині липовий цвіт використовують при непритомності, головному болі, істерії та епілепсії, а також при кашлі, болях у шлунку й кишкових коліках.
Місцево настій липового цвіту використовують для полоскання при запаленнях слизової оболонки рота і дихальних шляхів (стоматит, гінгівіт, ангіна, ларингіт), а у вигляді припарок і примочок – при опіках, виразках, запаленні гемороїдальних вузлів, ревматичних і подагричних болях у суглобах.
При нервових захворюваннях приймають ванни з липового цвіту.
Липовий цвіт входить до складу потогінних чаїв і чаїв для полоскання горла, до складу сумішей, якими лікують хвороби шлунка, печінки, кишок, нирок і сечового міхура, нирковокам’яну хворобу, запальні захворювання жіночих статевих органів та ін.
Розім’яті до консистенції тіста бруньки липи прикладають до опіків , на гемороїдальні вузли і абсцеси, використовують для компресів при маститі й подагрі.
Порошком з плодів спиняють кровотечі (в лежачому положенні) і з ран.
Плоди липи їстівні, за смаком подібні до горіхів.
З бруньок і молодих зморщених листочків готують весняні вітамінні салати.



Лікарські форми та застосування
ВНУТРІШНЬО – настій липового цвіту (10 г або 3 стол. ложки сировини на 200 мл окропу) п’ють гарячим по 1-2 склянки 2-3 рази на день після їжі;
настій суміші (порівну) липового цвіту, насіння льону звичайного, коріння солодки голої й аїру тростинового, листя м’яти перцевої та фенхелю звичайного на склянці окропу п’ють по 2-3 склянки на день до їди при підвищеній кислотності шлункового соку;
настій 2 чайних ложок суміші липового цвіту (40 г), квіток ромашки лікарської (20 г) і плодів фенхелю звичайного (20 г) на склянці окропу п’ють по 1-3 склянки на день до їди при виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки;
настій стол. ложки суміші (порівну) липового цвіту, квіток ромашки лікарської і бузини чорної, трави звіробою звичайного та листя ожини сизої на склянці окропу (проціджують охолодженим) п’ють на ніч по 2 склянки при запальних захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів.
Салат: очищені від лусочок брунькиабо молоді листочки липи миють у холодній воді, подрібнюють (бруньки розрізані навпіл), поливають приготованим з круто зварених посічених яєць, вершків, оцту та гірчиці соусом, солять і посипають дрібно нарізаним листям петрушки та кропу (на 500 г бруньок і листя беруть двоє яєць, склянку вершків, столову ложку гірчиці й оцту та сіль).
ЗОВНІШНЬО – настій липового цвіту (20 г сировини на 200 мл окропу) для полоскання ротової порожнини і горла та протирання обличчя при жирній шкірі;
4 стл. ложки суміші липового цвіту (40 г) і квіток ромашки лікарської (60 г) настоюють 15-20 хвилин на склянці окропу, проціджують і використовують для спринцювань зранку і ввечері при запальних захворюваннях жіночих статевих органів;
відвар липового цвіту (100 г сировини на 2 л окропу кип’ятять 5 хвилин) для лікувальної загальної ванни.


Лікарські рослини | Переглядів: 2784 | Дата: 26.09.2010 | Коментарі (0)

Сосна звичайна

Сосна лісова (Pinus sylvestris)
сосна звичайна;

сосна обыкновенная

Запилюється (цвіте) у травні
Для медичних потреб використовують бруньки (заготовляють до їхнього розпускання – лусочки на верхівці бруньок мають бути щільно замкнутими; вокористовують свіжими або сушать; термін придатності – 2 роки);
хвою (заготовляють під час рубок і використовують свіжою);
живицю (заготовляють потягом усього літа шляхом підсочки: на стовбурі живого дерева роблять спеціальні косі надрізи, з яких у спеціальну посудину стікає прозора смола – живиця. З живиці одержують скипідар і каніфоль).
Цілюща дія
Відвар бруньок дають усередину при запаленні верхніх дихальних шляхів, при бронхітах, хронічному запаленні легень, ревматизмі, подагрі, нирковокам’яній хворобі, водяниці, запаленні жовчного міхура та як "кровоочисний" засіб.
Приготований із свіжих бруньок сосновий «мед» вживають від кашлю і як джерело вітаміну С.
При зовнішньому застосуванні препарати бруньок є ефективним засобом при захворюваннях дихальних шляхів (інгаляції), при кольпітах і дисплазії шийки матки (ванночки та спринцювання), при ревматизмі й шкірних захворюваннях (ванни).
Широта терапевтичного застосування хвої сосни незначна. Всередину настій хвої призначають як ефективний засіб для профілактики та лікування цинги.
Трохи ширше використовують хвою як зовнішній засіб: екстракт – для лікувальних ванн (при функціональних захворюваннях нервової і серцево-судинної систем, при шкірних захворюваннях, як загальнозміцнюючий засіб); ефірна олія (спиртовий розчин) – для інгаляцій (при захворюваннях легень) та оздоровлення повітря в приміщеннях лікарень, шкіл, тощо.

Лікарські форми та застосування
ВНУТРІШНЬО – відвар бруньок сосни (10 г або 1 стол. ложка сировини на 200 мл окропу) по половині –третині скянки 2-3 рази на день після їжі;сосновий «мед» (1 частину свіжих бруньок заливають 2 частинами холодної води, доводять до кипіння, кип’ятять 15-20 хвилин, доводять кип’яченою водою до початкового об’єму, охолоджують, додають 2 частини цукру і доводять до кипіння) по 1 стол. ложці на прийом;30 г свіжої хвої промивають холодною кип’яченою водою, заливають склянкою окропу, кип’ятять 20 хвилин, охолоджують, проціджують, додають на смак цукор і випивають за день.
ЗОВНІШНЬО – відвар бруньок для спринцювань і ванночок (10 г сировини на 200 мл окропу, кип’ятити 2 хвилини, процідити);настій бруньок для інгаляцій (20 г сировини на 200 мл окропу);
500 г бруньок або посіченої хвої варять 30 хвилин у 5 літрах води і одержаний відвар додають до повної ванни, яку приймають тричі на день.


Лікарські рослини | Переглядів: 902 | Дата: 26.09.2010 | Коментарі (0)


Конюшина лучна (Trifolium pratense)

івасик, конюшина червона, око козине;

клевер луговой

Цвіте у травні-серпні
Для виготовлення ліків використовують головки-суцвіття, які збирають разом з верзівковими листочками під час повного цвітіння рослини.
Цілюща дія
Конюшина лучна має відхаркувальну, сечогінну, потогінну, протизапальну та бактерицидну дію.
Найчастіше її використовують як відхаркувальний засіб при запаленні верхніх дихальних шляхів.
Настоянку суцвіть вживають при атеросклерозі, який супроводиться головними болями і шумом у вухах, але з нормальним артеріальним тиском.
Як сечогінний засіб рослину використовують при набряках серцевого і ниркового походження.
Місцево, у вигляді припарок, настій або відвар суцвіть конюшини використовують при абсцесах, опіках і болях у суглобах.
Свіже подрібнене листя прикладають до гнійних ран і виразок, а свіжим соком рослини лікують алергічні ураження очей.

Лікарські форми та застосування
ВНУТРІШНЬО - настій суцвіть (3 чайні ложки сировини на 1 склянку окропу, настоюють 1 годину) по 1/4 склянки 4 рази на день за 20 хвилин до прийняття їжі;
настоянка суцвіть (40 г сировини на 500 мл 40%-вого спирту настоюють 10 діб) по 20 мл перед обідом або перед сном при атеросклерозі (курс лікування - 3 місяці з перервою на 10 днів, при необхідності курс лікування повторюють через 6 місяців);столову ложку суміші (порівну) суцвіть конюшини лучної, листя м'яти перцевої і трави золототисячника малого заливають 300 мл окропу, настоюють до охолодження і п'ють по півсклянки 3 рази на день за 300 хвилин до їжі для покращення травлення;
3 стол. ложки суцвіть конюшини лучної заварюють у склянці окропу, настоюють до охолодження і п'ють як чай при болісних менструаціях і маткових кровотечах.
ЗОВНІШНЬО - відвар суцвіть (20 г сировини на 200 мл окропу) для примочок і припарок.


Лікарські рослини | Переглядів: 1234 | Дата: 26.09.2010 | Коментарі (0)