Для виготовлення ліків використовують траву і листя рослини. Заготовляють сировину, коли половина квіток у суцвітті вже розпустилась, а решта ще перебуває у стадії бутонізації. Строк придатності сировини - 2 роки.

Як зовнішній засіб настій м'яти перцевої вживають для полоскання ротової порожнини при поганому запаху з рота, для ванн, обмивань і компресів при сверблячці, нейродерміті та екземі. Терапевтичний ефект можна в цих випадках значно посилити одночасним пероральним застосуванням настою (по 1/2 склянки 4 рази на день).При поганому запаху з рота болгарські лікарі рекомендують полоскати ротову порожнину настоєм м'яти на червоному вині й одночасно приймати цей настій усередину по 1 стол. ложці 2-3 рази на день.Свіже потовчене листя прикладають до лоба при сильному головному болі, а сік із свіжого листя використовують для змащування ділянок шкіри, уражених поверхневими неускладненими мікозами.На Івано-Франківщині (Надвірнянський район) при шлунково-кишкових захворюваннях рекомендували пити відвар м'яти на молоці. У Снятинському районі при кашлі, болю в грудях - відвар м'яти і калини на пиві.На Дніпропетровщині дитині при затяжному кашлі робили купіль з м'яти та ромашки. На Волинщині та Рівненщині у відварі м'яти купали дітей, хворих на рахіт, золотуху та з хворобами шлунку. На Гуцульщині рослину вживали у виді підкурювань при болю та шумі у вухах.

В Стародавньому Римі столи натирали свіжою м'ятою, вважаючи що аромат її створює життєрадісний настрій, носили вінки з м'яти в переконанні, що її запах активізує роботу мозку.При прийманні всередину препарати м'яти підсилюють секрецію травних залоз, збуджують апепит, прискорюють евакуацію шлункового та кишкового вмісту (посилюють перистальтику), пригнічують процеси гниття й бродіння в травному каналі (діють вітрогінно), знижують тонус гладеньких м'язів кишечника, жовчно- та сечовивідних шляхів (діють спазмолітично), посилюють жовчотворну функцію печінки і виділення жовчі у дванадцятипалу кишку (цікаво, що жовчогінні властивості ментолу значно поступаються перед жовчогінними властивостями еквівалентної кількості листя м'яти), виявляють седативну і слабку гіпотензивну дію.Пероральне лікування препаратами м'яти перцевої показане при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (нудота різного походження, блювання у вагітних, кишкові коліки, метеоризм, катаральні стани травного каналу, нестравність жирів та інші захворювання, які супроводжуються спазмами) і печінки (холецистит, гепатит і холангіт різного походження, жовчокам'яна хвороба і жовтяниця), при нервовому збудженні, безсонні та різних невротичних станах.

Ментол використовують як легкий рефлекторний судинорозширювальний засіб при стенокардії й хворобах, пов'язаних зі спазмами судин головного мозку.

Листя м'яти входить до складу вітрогіннних чаїв, потогінного чаю, жовчогінного чаю, заспокійливих чаїв, шлункового чаю.Слід пам'ятати, що передозування ментолу або інших препаратів м'яти може спричинити шкідливі побічні явища місцевого і загальнорезорбтивного характеру. ПРОТИПОКАЗАНО змащувати ментолом слизові оболонки носа і носоглотки у дітей, оскільки можливі рефлекторне пригнічення і зупинка дихання.З віком загроза отруєння ментолом зменшується.

ВНУТРІШНЬО - настій з листя (5 г або 1/2 стол.ложки сировини на 200 мл окропу) по 1/2 або 1/3 склянки 2-3 рази на день за 15 хвилин до прийняття їжі;олію м'яти перцевої по 1-3 краплі на прийом як вітрогінний засіб;таблетки м'ятні по 1-2 таблетки на прийом під язик як заспокійливий і спазмолітичний засіб при нудоті і блюванні, спазмах гладеньких м'язів;м'ятні краплі по 10-15 крапель на прийом при невралгічнох болях;ментол по 2-3 краплі 5%-ого спиртового розчину на грудочці цукру під язик при стенокардії та як заспокійливий засіб;таблетки "Пектусин" призначають при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів (тримають у роті до повного розсмоктування);валідол по 4-5 крапель на грудочці цукру або по 1 таблетці при стенокардії, неврозах, істерії та як протиблювотний засіб при морській і повітряній хворобі (тримають у роті до повного розсмоктування);оліметин призначають при нирковокам'яній та жовчокам'яній хворобі;"краплі Зеленіна" по 20-25 крапель 2-3 рази на день при неврозах серця, що супроводжуються брадикардією;корвалол призначають при неврозах з підвищеною збудливістю, нерізко виражених спазмах коронарних судин, тахікардії, безсонні й гіпертонічній хворобі в початковій стадії та при спазмах кишечника.

ЗОВНІШНЬО - ванни з відвару (50 г листя на 1 відро води);

полоскання настоєм листя на червоному вині (готують у співвідношенні 1:10);компреси, обмивання і полоскання настоєм листя на воді (1 стол. ложка сировини на 0,5 л окропу, настоюють 1 годину, проціджують);краплі зубні - по 2-3 краплі на кусочку вати вкладають у дупло хворого зуба;

ментол застосовують як болетамувальний (відтяжний) засіб при невралгіях, міалгіях і артралгіях (розтирання 2%-им спиртовим розчином або 10%-ою олійною суспензією), при сверблячих дерматозах (натирання 0,5%-им спиртовим розчином або 1%-ою ланоліновою вазеліновою маззю), при мігрені (натирають скроні ментоловим олівцем) та як протизапальний засіб при запаленнях верхніх дихальних шляхів (змащування, інгаляції, закапування у ніс);бороментол застосовують як антисептичний і болетамувальний засіб для змащування шкіри при сверблячці, невралгії та для змащування слизової оболонки носа при ринітах;краплі "евкатол" для полоскання при запльних захворюваннях верхніх дихальних шляхів (5-10 крапель на склянку води);меновазин для розтирань (2-3 рази на день при невралгіях, міалгіях, артралгіях, сверблячих дерматозах;аерозоль "камфомен" для лікування запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, головним чином гострих ринітів і фарингітів (інгалації проводять 3-4 рази на добу після прийняття їжі; дітям до 5 років і хворим, які працюють в умовах підвищеного запилення повітря, призначати препарат не рекомендується);мазь "ефкамон" для розтирань при артритах, міозитах, невралгіях тощо (втирають у шкіру по 2-3 г 2-3 рази на день і покривають теплою пов'язкою);валідол використовують у вигляді 5-10%-ого спиртового розчину для заспокоєння свербежу шкіри;мазь "гевкамен" для розтирань при невралгіях, міалгіях тощо.