Кропива жалка

Вживання кропиви всередину протипоказане при гінекологічних кровотечах у хворих з поліпами і різними пухлинними захворюваннями яєчників і матки.

Джерело

Медунка м'якенька

Медунка м'якенька (Pulmonaria mollis);
медуница мягкая

Цвіте у квітні-травні
Зрізують надземну частину під час цвітіння рослини. Збирають і здорові прикореневі листки (після одцвітання). Заготовляють сировину в сонячну погоду. Зібрану зберігають від злежування, бо вона легко запарюється і чорніє. Сушити слід зразу після заготівлі. Для цього сировину розстилають тонким шаром на решітках у провітрювальному приміщенні, часто перевертаючи. При зберіганні суху сировину треба добре провітрювати.
Цілюща дія
Рослина виявляє протизапальну, відхаркувальну, сечогінну, кровотврну та метаболічну дію. Марганець є активатором і складовою частиною окислюючих ферментів, бере участь у реакціях гідролізу, декарбоксиляції, сприяє засвоєнню деяких вітамінів, утворенню еритроцитів. У народній медицині рослину широко використовують від кашлю (жменя трави на півлітра води, у вигляді настою), листя прикладають до ран, а соком промивають рани; порошком з листя засипають різні рани. За успішен лікування ран у деяких місцевостях медунку називают йод-травою. Прикореневі листки придатні до їжі (салати, супи_.
Лікарська форма та застосування

Внутрішньо - відвар трави (1 столова ложка води на 1 склянку води, варити 10 хвилин) пити по півсклянки 2 рази на день як відхаркувальний засіб; відвар (по 10 г трави медунки, листя подорожника великого і підбілу звичайного на 1 л води, повільно довести до кипіння, варити 3 звилини, настояти 10 хвилин, додати меду) пити по півсклянки через регулярні інтервали як допопміжний хасіб при грипі, бронхіті, фарингіті й охриплості.

Джерело

Хвилівник звичайний

Хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis);
кирказон ломоносовидный
Цвіте у травні - червні
Для медичних потреб використовують  коріння (заготовляют восени після достигання насіння), а також траву хвилівника (яку заготовляють в період цвітіння рослини, зрізуючи верхівки стебел завдовжки 30 см). Зібрану траву використовують свіжою (у вигляді потовченого листя), або ж сушать. Сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках.
Цілюща дія
Особливо ефективним є зовнішнє застосування хвилівника. Відвари з коріння або трави рослини використовують для промивання ран від укусів гадюк і комах, для компресів при нашкірних висипах, сверблячці й запрілостях шкіри, фурункулах, гнійних ранах, виразках та екземах. Для гоєння ран з успіхом використовують і розтерта свіже листя рослини. Всередину препарати хвилівника дають при гіпертонічній хворобі (на ранніх стадіях), подагрі, водянці, хронічному кашлі, туберкульозі легень (на початковій стадії), простудних захворюваннях, атонії шлунка та аменореї.
Перпарати хвилівника стимулюють роботу серця, розширюють кровоносні судини, збуджують дихання, виявляють сечогінну та відхаркувальну дії, посилюют менструації. Наукою також підтверджено гранулюючу, епітелізуючу і антимікробну дію хвилівника, його болезаспокійливі й протисверблячі властивості.
Лікарські форми та застосування
Внутрішньо - настій (1 чайну ложку коріння або трави настояти 2 години на 300 мл окропу, процідити) по чверті склянки 3 рази на день до їжі;
настойку (3 г трави настояти 7 днів на 100 мл горілки, процідити) по 20 крапель 3-4 рази на день.
Зовнішьо - відвар (1 чайна ложка коріння або 2 стол. ложки трави на 200 мл окропу, варити 30 хвилин) для компресів та промивань.

Хвилівником, який належить до отруйних рослин, слід користуватись обережно, не перевищувати допустимих доз (а при вагітності високі дози можуть спричинити аборт)

Джерело

Материнка запашна

Смовдь гірська

ВНУТРІШНЬО - відвар (5 г трави або коріння на 200 мл окропу, варити 5 хвилин) по 1 стол. ложці 4-5 раз на день при недостатньому виділенні травних соків і при кишкових коліках, а також як допоміжний засіб при уролітіазі.

Джерело