| Місячний календар |
|---|
|
| Наша кнопка |
|---|
|
| Країна |
|---|
 |
|
РІДНОВІР
Головна » 2010 » Жовтень » 20
Не сам я іду — Дажбог веде,
Мати Лада слідом іде,
А я за ними з Богами своїми!
* * *
Дай, Дажбоже з Неба
Усе, що нам треба!
* * *
До нас, Дажбоже, до нас!
Щоб у нас був гаразд.
І ти, Лада-Мати,
Заходь до нас в хату!
(вранці, запрошуючи Сонце до хати)
Молитва на порозі
(перед виходом з дому)
Вийду я на вулицю:
Сонце — в лице,
Місяць — в плече,
Зорею підпережуся,
Нікого не боюся.
Миробогу
Миробоже!
Виходжу я в путь,
а ти поруч будь!
Та вбережи мене
від чоловіка, від жінки,
від свинцю, від заліза,
від сталі!
Щоб вони не могли мене
Дажбожого онука (ім'ярек)
ні поранить, ні порізать,
ні кісток зламати,
ні словом дойняти!
Миробоже!
Жіночий оберіг
Мене мати породила,
Місяцем обгородила,
Зіроньками обтикала,
Сонечком підперезала,
І між добрі люди посл
...
Читати далі »
|
Всякий день
звертаємо погляд свій
на Богів, які є Світ,
що його ж звемо:
Перун, Дажбог, Хорс, Яр
та іншими іменами.
Так співаємо
СЛАВУ Богам!
І живемо милістю Богів,
Допоки й життя!
(ВК, 4-Г)
|
Це бо славимо Богів,
ніколи не просячи,
бо славимося силою їх.
І так величаємо
Пращура нашого Сварога,
який був, є і пребуде
...
Читати далі »
|
Як ранкову Славу
Тобі мовити маємо,
то так і речемо: "Яко благ є
і податель благ наших...
Так матимемо во всі дні,
і так будемо Тобі вірні
до кінця слави Твоєї,
Отче наш, назавжди.
Хай буде так во всі дні!"
(ВК, 31)
|
Молимо Велеса, Отця нашого,
хай потягне в небі Коня Сварожого,
і хай прийде до нас сурі вішати,
золоті Кола вертячи!
Бо то Сонце наше
як святе для домівок наших,
і перед ним блідне
лик вогнищ домашніх.
(ВК, 3-А)
|
Це мовив Ору Сварог наш:
«Як мої творіння,
створив вас од перст моїх.
І хай буде сказано, —
бо ви — сини Творця,
і поводьтесь як сини Творця
і будете як діти мої,
і Дажбог буде Отець Ваш.
Того мусите слухатись,
і Той вам скаже, що маєте діяти,
а як мовить, так і творіть!»
(ВК, 25)
|
Молімось Богам,
щоб мали ми чисті душі
і тіла наші,
і щоб мали ми Життя
з Праотцями нашими,
в Богах зливаючись в єдину Правду -
так оце єсть ми -
Дажбожі внуки!
(ВК, 1)
|
Слава Отцям нашим і Матерям,
що вчили нас про Богів наших
і вели нас за руку до Стежки Права.
Так ідемо, і не будемо
лише хлібожерцями,
але будьмо слов'яни-руси,
які Богам славу співають;
і тому названі є Слав'янами.
(ВК, 8/2)
|
О, Всевишній!
Всюдисущий Свароже!
Ти, що сповнюєш собою все
і що містиш всіх у собі!
Хай буде святе
і благословенне ім’я Твоє,
незнищенне у віках,
суще віки віків!
Просвіти!
Дароване Тобою
хай перебуває чистим
і променистим в нас!
Очисти спраглих світла
волею Твоєю
і вклади любов у серця наші!
(Ведійська)
|
Се бо русичі, маємо
промисел Сварожий про нас.
І так творимо труд наш
для прожиття.
(ВК, 28)
|
Поки Зорі сяють, співаємо хвалу Богам
і вогнищу Перуню,
що є званий «потятич на ворогів».
І проголошуєм Велику СЛАВУ
Отцям нашим і Дідам,
Які суть у Сварзі!
(проречемо так тричі)
(ВК, 12)
|
Як Отці наші, маємо очиститися
мольбою в омовінні, і митися,
мольби творячи, за чисті душі свої і тіла,
яко Сварог уставив ті омовіння і Купалища
і те вказав, що не сміємо те покинути.
І умиємо тіла, й умиємо душі свої
в чистих Водах Живих і підемо трудитися,
всяк день мольби творячи і Суру п'ючи,
як і Предки раніше робили.
(ВК, 26)
|
Вночі Велес іде по Сварзі,
по молоці небесному,
Іде до своїх хоромів,
а на зорі сідає до воріт.
Там ми ждемо Його,
щоб зачати співи
і славити Велеса од віку до віку.
І славимо Його храмину,
яка блищить огнями многими,
як жертовниця чиста.
То Велес навчив Праотців наших
орати землю і злаки сіяти,
і жати віна-вінча на полях страдних,
і ставити Снопа до огнища,
і чтити його, як Отця Божого.
(ВК, 8/2)
|
Додому йдемо натрудившись,
там вогонь сотворимо і їмо покорм наш.
Речемо: яка то є ласка Божеська до нас.
І відійдемо ко сну.
А день прийде, і тьмі непоживно.
Тож дамо десятину Отцям нашим,
а соту — на Велеса.
І так пребудемо славні,
яко ж славимо Богів наших
і молимось за тіла,
омиті водою чистою.
(ВК, 3-А)
|
Коли прийде вечір
і вогнища вже розкладені,
запалимо їх
і Славу Вечірню заспіваємо
Дажбогу нашому, який, кажуть,
був нашим Прадідам,
чим вуха й очі мають бути.
І сотворивши молитву,
йдемо ко сну.
А там — велика таємниця.
(ВК, 12)
|
Зоря красна іде до нас, як жона благая,
і молока дає нам у силу нашу
і кріпость двожилу.
Бо ти, Зориня, Сонцю вістяща.
А вже чуємо, чк вісники на конях
скачуть до заходу Сонця,
аби управити його човен золотий до ночі,
аби Віз із Волами сумирними
провести по степу синьому.
Там бо ляже Сонце спати на ніч.
А коли день прийде до вечора,
вдруге скакатиме цей у Яві
перед вечором
і так говорить Сонцю,
що Віз і Воли вже там
і ждуть його на Молочній Стежці,
що Зоря в степу пролила,
Прозвана Матір'ю, аби Сва поспішала.
ВК, 7-Ж)
|
Зоря-Зоряниця, Красная дівиця,
Земля-Мати і цариця,
Ясен Місяць, ясні Зорі,
Візьміть від мене (ім'ярек)
Безсонницю-Нічницю,
Дайте Сонницю-Дрімоту.
Серед ночі до мене прийди
Хоч Матір'ю-царицею,
Хоч красною дівицею,
Заспокій буйну думку,
Дай Спасову руку,
Дай небесні ключі,
Щоб я спав уночі!
Слово моє кріпке!
|
Тихо-тихо стіл стоїть,
Тихо-тихо на столі Хліб лежить.
Тихо-тихо під столом Земля спить.
Тим сном поздоровляю,
Від Дажбожого онука (ім'ярек)
Безсоння відганяю!
|
Кури, кури рябенькі!
У вас голови маленькі,
А в рожденого, реченого (ім'ярек)
Та й велика голова.
Скрикніть ви сон
Із усіх сторон,
На рожденого,
реченого (ім'ярек).
|
Темна нічка Нічниць породила -
Малому дитяті муки наробила;
Ясне Сонечко день починає,
Нічниць проганяє,
Денниць насилає,
Біль унімає!
...
Читати далі »
|
Чорток, Чорток!
Не ламай кісток:
Ти з води,
А я — у воду!
|
(прив'язати мотузку до ніжки столу і тричі промовити)
Чорт, Чорток! На тобі твоє, віддай моє!
або:
Чорте, Чорте! Погрався — віддай!
|
Чорте, Чорте! На тобі гроші.
Щоб ці гроші такі руки відкопали,
які й закопали!
|
(щоб привів додому чоловіка, парубка)
Трясу, трясу кладкою, кладка — водою,
а вода — купиною, а купина — Чортами,
а Чорти — козаком (ім'ярек).
Щоб його трясли, трясли,
Та й до мене принесли
Рожденої, реченої (ім'ярек).
|
Хазяїне, Хазяїне! Ходи з нами до нової хати.
Або:
Домовик, Домовик!
Ось тобі — сани. Сідай, їдь з нами.
(сказати, підставивши черевик)
|
Треба запитати:
На добро чи на зло?
(як чуєте тепло — на добро,
а як холодно, то віщує біду).
|
(щоб повернути чоловіка додому,
треба запалити свічку або вогнище і промовляти)
Отець Домовик! скоч додолу,
Та принеси мого (ім'ярек)
До мого дому.
Неси його душу, неси його живіт,
І біле лице, і щире серце.
Якнайскоріше, якнайпрудкіше!
В цей час, у цю годину.
Біжи прудко, біжи хутко,
Як цей дим біжить угору,
Щоб так прудко та хутко приніс
козака (ім'ярек) додому!
|
(щоб повернути чоловіка додому,
треба запалити свічку або вогнище і промовляти)
Отець Домовик! скоч додолу,
Та принеси мого (ім'ярек)
До мого дому.
Неси його душу, неси його живіт,
І біле лице, і щире серце.
Якнайскоріше, якнайпрудкіше!
В цей час, у цю годину.
Біжи прудко, біжи хутко,
Як цей дим біжить угору,
Щоб так прудко та хутко приніс
козака (ім'ярек) додому!
|
Славимо Огнебога Семаргла,
який гризе дерево і солому
і вогнехурделицю
br>вранці, вдень і ввечері.
А тому вдячні за сутворені
борошна і питія,
що його зберігаємо в попелі.
А вогонь роздмухаємо,
щоб горіло!
(ВК, 31)
|
Цьому Богу-Вогнику Симарглу
речемо показатися
і стати на Небі і світити
аж до вранішнього Світла.
Наречемо його іменем Вогнебога
і йдемо трудитися, як і всяк день,
молитву сотворивши, поївши,
ідемо до полів наших трудитися,
як Боги веліли кожному чоловікові,
що має трудитися на Хліб свій.
(ВК, 3-А)
|
Я, Дажбожий онук
(рідновірське ім'я й прізвище),
Присягаю перед лицем
Всесильного Велеса,
який на межі стоїть:
Світу Нава сторожить,
Світу Ява помагає,
Світу Права доглядає!
Присягаю берегти
Віру Предків Наших
на добро і славу
народові Українському!
І якщо я порушу Слово це,
хай закриє мене Земля свята,
яку зараз тримаю на голові своїй,
і хай стану я рабом у всіх життях моїх.
Слово моє кріпке!
Славлю Дажбога
І всіх Богів у Сварзі!
(за Звичаєвим Правом)
|
Це Роду і Рожаниць імено,
до серця ввійде
і захистить нас од ворогів.
Се бо схилимось нині
і молимо Богів про заступництво їхнє,
і те збудеться так,
бо Ясна є з нами!
(ВК, 28)
|
Пиймо суру питну п’ятикратно денно.
І вогнища розпалюємо біля дубів,
і також Снопа вносимо
і речемо хвалу йому.
Ми Дажбожі онуки,
і не сміємо нехтувати
Славу нашу і Заповіти!
(ВК, 24-Б)
|
Дажбоже наш!
Ти даєш нам їжу в добрий час,
на щастя, на здоров’я, на життя
дай нам їжу цю й пиття!
(народна)
|
Летить у Сварзі Перуниця
і несе ріг Слави,
так іспиймо його до кута!
(ВК, 8/3)
|
Будьмо при чаші і пиймо цю суру,
Бо вона прийшла від Богів!
Се бо силою укріпить
І мудрістю огорне.
(ВК, 33)
|
Пиймо Суру во славу Божеську!
(ВК, 34)
|
Пиймо сурицю
в знак благості
і єдності з Богами,
які живуть у Сварзі
і з нами п’ють
за щастя наше!
(ВК, 3-А)
| |
|
