Субота
20.04.2024
10:17
Категорії розділу
Новини [21]
Коло Свароже [72]
Правослов [63]
Іменослов [32]
Тranslator
Календар
«  Квітень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Місячний календар
Фазы Луны на RedDay.ru (Ровно)
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Як Ви відноситесь до Рідновірів?
Всього відповідей: 199
Погода
Наша кнопка

Рідновір

[Отримати код кнопки]
Цікаві сайти
Світанкові роси. Ляльки, мотанки, дерев'яні вироби, амулети... Український стиль: Прикольні патріотичні футболки :: вишиванки :: подарунки Українські вишиванки Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» Журнал РЕЗЬБА ПО ДЕРЕВУ Бандерштат Официальный сайт Burzum и Варга Викернеса тм Древосвет - деревянные игрушки, конструкторы Природа и др... Українські пісні Світанкові роси. Ляльки, мотанки, дерев'яні вироби, обереги... Українські скарби
Країна
free counters
Статистика
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
MP3
Зворотній звя"зок
Ім`я відправника *:
E-mail відправника *:
Web-site:
Тема листа:
Текст повідомлення *:
Оцінка сайту:
Код безпеки *:

РІДНОВІР

Головна » 2011 » Квітень » 18 » М
16:53
М
Чоловічі імена

МАВОК — дитина Мавки; див. жіноче
Мавка.
 
МАДІЙ — значення неясне; ім’я
скіфського царя, сина Прототія, який прославився своїми великими завоюваннями
по всій Азії, і утримував владу 28 років, беручи данину з підкорених ним
народів. Далі він пішов завойовувати Єгипет, та цар Псаметіх приніс скіфам
великі дари й умовив їх не йти далі.
 
МАК —1) квітка; 2) ім’я означає
гарного і розумного; макове зерно - символ розуму; пор., що каже українська
приказка про нерозумного: "їж, дурню, бо це з маком”; "Аби цвіт - а маку
ніт” (про гарного, але нерозумного); 3) макова голівка - символ Прародительки,
голови Роду в часи матріархату. Припускають, що ім’я Мокоші (Макоші) пов’язане
з маком, її зображення на рушниках також нагадують стиглу маківку - символ
надзвичайної плодючості. Пор. маківка - купол церкви, святилища; Маїсовій
- предковічне язичницьке свято Врожаю. Християнська церква до цього свята
(1 серпня) притягла "за вуха” старозаповітну легенду про юдеїв Маккавеїв,
які не мають ніякого відношення до християнства, хоча б тому, що це сімейство
рабинів було страчене царем Іродом ще в 37 році до н.е. (тобто до народження
Христоса). Батько, мати, семеро синів та інші родичі жорстоко знищували
язичництво, впроваджуючи вогнем і мечем свою релігію - юдаїзм. Ірод знищив
їх як узурпаторів духовної і світської влади в Іудеї.
 
МАЛ — малий; ім’я древлянського
князя, за легендою, страченого княгинею Ольгою. Певний час в історичній
літературі побутувала думка, що Малуша (мати князя Володимира-христителя)
- дочка князя Мала (комусь було вигідно виводити його "чисто” князівське
походження). Але існує й легенда про Малушу як дочку рабина (див. Малуша),
що заперечує її походження з цього князівського роду. Відомо, що нащадки
Мала, як і все плем’я древлян довго трималися язичництва, і були в опозиції
до християнки Ольги. Історики й літописці плутають князя Мала з мешканцем
міста Любеча (на Чернігівщині) - Малком Любечанином.
 
МАЛКО — зменшене від Мал; ряд
дослідників (М. Брайчевський, Б. Рибаков, Д. Ліхачов) стверджують, що батьком
Малуші був саме Малко Любечанин. На неслов’янське походження Малуші, її
брата Добрині і сина Володимира вказують деякі побічні ментальні риси,
що проступають із скупих літописних і народних джерел: зв’язок із новгородським
купецтвом, опіка дядька Добрині над малолітнім "претендентом на Київський
стіл”, слухняність Добрині щодо порад його матері, яка (в народному епосі)
владно керує всім "сценарієм” захоплення влади, і нарешті - найняте на
купецько-лихварські гроші військо, яке й садовить Володимира на Київський
стіл. Наявність у Києві та в інших містах Русі синагог вказує на те, що
в той час вже було чимало юдеїв серед населення Русі. Пор. також етнічну
належність сучасних носіїв прізвища Малкович (нащадок Малка).
 
МАЛОГОСТЬ — малий купець.
 
МАЛЮТА — форма імені Мал; Малюта
Скуратов -був катом при московському цареві Івані Грізному.

МАМАЙ — 1) кам’яна статуя в
степу (культова скульптура, те саме, що й бовван); пор. українське мамай
- майоріти, бовван - бовваніти - виднітися вдалині; 2) за В. Ірклієвським,
старе народне - головнокомандуючий, воєвода, король, князь; тюркське -
відважний, відчайдушний; латинське - юний, малий; 3) походження українського
культурного героя козака Мамая досить давнє: існують фантастичні легенди
про нестаріючого козака, який живе сотні років, з’являється в найскладніші
моменти бою і допомагає козакам перемагати ворога. Мамай - образ незнищенного
козацького духу. В Московщині Мамаєм лякали дітей: "Баю-бай, баю-бай, к
нам приехал Мамай, просит - дитятко отдай...”, що могло стосуватися козаків
як войовничих по відношенню до них народів.
 
МАРИБОР — той, хто бореться
з Марою (втіленням мороку, смерті).
 
МАРУН — народжений взимку.
 
МЕДОСЛАВ
— пасічник.
 
МЕЖАМИР
— дослівно "мирний кордон” (межа); історичне ім’я князя антів, який боровся
з готами і був підступно вбитий аварами (обрами) - вбивство посла вже в
давні часи вважалося порушенням міжнародного права. Ця подія датується
між 558 і 565 роками.

 
МЕЗЕНМИР — те саме, що Межамир;
ім’я Мезенмира згадується у ВК, дощ. 24-А, 24-Б.
 
МЕЗИСЛАВ — перебуваючий між
славою; ім’я одного зі слов’янських князів згадується у ВК, дощ. 25.


МЕНЬШАК — найменший в родині.
 
МЕНЬШИК — те саме, що Меньшак.
 
МЕСТИВОЙ — воїн помсти; ім’я
князя бодричів. Див. Ще імена на Мсти-.
 
МЕСТЯТА — 1) місцевий; 2) мстивий.
 
МЕЧИСЛАВ
— лицар, прославлений мечем; ім’я польського короля.
 
МЕША, МЕШКО — найменший; від
мешкати, замешкатись - запізнитись.
 
МИЛ — милий.
 
МИЛАН — скорочення від імен
на Мил-.
 
МИЛІЙ — скорочення від імен
на Мил-.
 
МИЛКО — скорочення від імен
на Мил-.
 
МИЛОВАН — помилуваний; миловании
(той, яким милувалися).
 
МИЛОДАР
— милий дарунок.
 
МИЛОГОСТЬ — милий гість.

МИЛОМИР — милий для миру (людей).
 
МИЛОНІГ — милий і ніжний (від
ніга - ніжність).
 
МИЛОРАД — милий і радісний.
 
МИЛОСЛАВ — милий і славний;
милий Богині Славі.
 
МИЛОТИН — від милий; західнослов’янське.
 
МИЛОШ — скорочення від імен
на Мил-.
 
МИЛЮТА — скорочення від імен
на Мил-.
 
МИЛЯТИН — поширене скорочення
від імен на Мил-; писемна згадка імені 1216 p.
 
МИРОБОГ
— Бог миру й безпеки (існує народна молитва-оберіг: "Миробоже, виходжу
я в путь, а ти поруч будь...”); ім’я жерця Бушівського святилища, викарбоване
на кам’яній плиті (нині Вінниччина).
 
МИРОГОСТЬ — мирний гість (купець).
 
МИРОДЕРЖЕЦЬ
— Бог Права - правитель Всесвіту, який "держить” увесь світ (мир); давній
язичницький епітет (чи синонім Бога Всевишнього); християни надають це
ім’я своєму Дияволу, якого ще називають "мирской князь”, що вказує на його
язичницьке походження, яке було ненависне християнським попам. Див. ще
Див, Дий.
 
МИРОЛЮБ
— люблячий мир; улюбленець народу.
 
МИРОНІГ — мирний і ніжний (від
ніга).
 
МИРОСЛАВ
— славлячий мир (людей), або уславлений миром; ім’я старшого Проповідника
Української Рідної Віри в Канаді, який створив першу язичницьку громаду
послідовників вчення Володимира Шаяна.
 
МИСТИША — скорочення від Мстислав.
 
МИТУСЬ — 1) дослівно "лежати
головами в різні боки”; "один проти одного”; "навхрест”; 2) старослов’янське
митусь - взаємно: від месть - помста, подяка; ім’я славнозвісного давньоруського
співця.
 
МИШАТА — маленьке ведмежа;
ім’я згадується в берестяній грамоті.
 
МІНЯЙЛО — 1) дослівно "виміняний”
або "підмінений”; (пор.: невдала дитина - народне обміва, одміна, відмінча);
2) той, хто міняє різні речі, товари тощо: за ЕСУМ, ганчірник - сучасне
макулатурний.
 
МІСЯЦЬ
— 1) народжений при Місяці; присвячений Місяцю; 2) від індоєвропейського
*mens, *mes, пов’язаних з *me - міряти (міряти час за Місяцем); слово місяць
виникло як заміна первісного Луна, що було мовним табу (забороною називати
ім’я нічної Богині).

МІХ, МІХА — мішок, шкіра, бурдюк;
ковальський міх (піддувало); див. легенду про Міха Потока - чоловіче Потік.
 
МЛАДЕК — молодець (чеське);
народжений на молодику (новому місяці).
 
МЛАДЕН — південнослов’янське
від молодець, молодий.
 
МОВЕСЛАВ — ім’я-новотвір: мовою
славний.
 
МОВЧАН — німий, безмовний,
мовчазний.
 
МОГУТА — могутній; ім’я борця
проти насильницького впровадження християнства (згадується в Никонівському
літописі 1008р.).
 
МОЛИБОГ — 1) вимолений, випрошений
у Богів; 2) народна назва жайворонка; ім’я батька боярина Івора Молибоговича.
 
МОЛНЕЗАР — зароджений блискавкою
(Молнією, Молонією); народжений під час грози.
 
МОРГУН — той, що моргає.
 
МОРОЗ, МОРОЗКО — народжений
в мороз; дух холоду, відомий Дід Мороз, свято якого 6 грудня за астрономічним
язичницьким календарем; повелитель Зими і зимових Святок; близький до Велеса.
 
МСТИБОГ — від старослов’янського
мзда - плата: вдячність Богам. В давнину це слово означало "так само”,
"взаємно”: як людина Богові - так Бог людині. Первісно слово мстити не
мало того негативного значення, яке виробилося під впливом християнства,
адже християни відкинули правило кровної помсти "зуб за зуб, око за око”,
бо за зло, на їхню думку, треба платити любов’ю: "Любіть ворогів своїх...”.
Однак, самі християнські пастори ніколи не дотримувались проголошуваних
ними принципів, впроваджуючи свою віру вогнем і мечем, знищуючи святині
завойованих народів, убиваючи служителів їхніх культів. Отже, й поняття
"мстивий бог” - набуло біблійного відтінку, де старозаповітний Яхве (бог
юдейської релігії) неодноразово проголошує: "Я бог мстивий і страшний”.
 
МСТИСЛАВ
— від старослов’янського мстити - платити взаємністю; дослівно "подяка
Славі”; ім’я князя Тмутороканського (сина Володимира).
 
МСТИША — скорочення від імен
на Мсти-.
 
МУДРОСЛАВ
— ім’я-новотвір: уславлений мудрістю.
 
МУРАШ — мурашка (в значенні
"малий”).




Жіночі імена
МАВКА
— жіночий дух рослинності, пов’язаний зі світом Нави, тобто померлих (пор.
навка, нявка); в Карпатах вірять, що це душа померлої дівчини; мавки є
польові, лісові, гірські; вони близькі до русалок. Леся Українка показала
в образі Мавки - одвічне прагнення народу до духовної краси, гармонії Всесвіту
(людини і природи). Мавки вшановуються на Русальному тижні (за астрономічним
календарем - середина травня).



МАГУРА
— одне з імен Матері-Слави: "се бо Магура співає пісню свою, і кличе до
січі” (ВК, дощ. 6-Г); уявляється у вигляді прекрасної крилатої діви у військових
обладунках, яка співає закличну пісню, вселяючи воїнам віру в перемогу
над ворогом. Якщо вояк падає, вражений ворожою зброєю, Магура торкнеться
до нього своїм крилом, поцілує в охололі вуста, і дасть випити води живої
із золотого кубка. Тоді відправиться душа убитого воїна до Лук Сварожих,
щоб отримати нове тіло, і тут вічно пам’ятатиме він останній поцілунок
Магури.



МАЗИРЯ
— ласунка, солодкоїжка.



МАЇНА
— дослівно "народжена в травні”; див. також Майя.



МАЙЯ
— від слов’янського маяти- коливатися, розвіватися, хитатися; народжена
на початку травня, коли Богиня Майя "замаює” дерева першими зеленими листочками,
які хитаються під подихом весняного вітру (асоціюється з гілками верби,
берези - жіночими символами).



МАЛИНКА
— малинка, ягідка.



МАЛУША — 1) слов’янське маленька,
крихітка; 2) ім’я матері Володимира христителя, яка за непевними джерелами,
нібито була наложницею князя Святослава. В цій історичній події можна було
б простежити аналогію до біблійної Естери (Есфіри), яку юдеї "підсунули”
цареві, щоб скерувати його проти власного народу. Але в Київській Русі
ця диверсія вдалася тільки з сином князя. Слова Рогнеди "не хочу роззути
робичича” означали, вірогідно, рабинича, адже за деякими гіпотезами, Малуша
була дочкою рабина; родичі матері (Добриня - рідний брат Малуші) очевидно
й розіграли біблійний сценарій; 3) у ПВЛ слово рабинич замінено на Володимир
(це вже пізніша редакція, коли літописець не вважав за потрібне передавати
цей епізод дослівно, щоб не принизити князя-христителя); тут Малуша - ключниця
княгині Ольги, дочка Малка Любчанина; більшість дослідників вважає, що
рабинич - син рабині, однак ключниця - не рабиня, а наближена до княгині
особа. Про непевність етнічного походження Малуші писав М. Грушевський:
справжнє ім’я матері Володимира не Малуша, а Малфрідь (Історія України-Руси,
т.1, ст. 470); 4) нарешті одна з версій, що князь Святослав не був батьком
Володимира, адже тут є вікова невідповідність: за літописним датуванням
нібито батько був старшим від сина всього на десять (?) років, до того
ж, якщо вірити тому ж літопису, Святослав мав двох синів старших від Володимира
- Ярополка і Олега. Останнім часом поширене припущення, що Святославу було
не три роки, коли древляни вбили Ігоря, а двадцять п’ять, але Ольга узурпувала
владу й прийняла хрищення; лише в 962 році Святослав внаслідок військового
перевороту узяв владу в свої руки й поруйнував християнські церкви (про
це маємо археологічні свідчення: на місці Володимирового капища знайдені
залишки зруйнованої християнської церкви, яку будувала Ольга). Покищо незаперечним
є лише те, що обставини "хрищення Русі” настільки перебріхані, що ще довго
лишатимуться загадкою для істориків.

МАЛЯНА — утворене від мальованка
- джерело, струмок, що пов’язане з місцем народження дівчинки або обрядом
моліннябіля джерела, отже, дослівно "вимолена дитина”
 
МАРА
— 1) дослівно "марність, даремність”; 2) привид, марево, виснаження; за
Г. Дяченком, "обморок, исступление, потеря сознания”; 3) туман, темінь,
сновидіння; 4) у ВК згадується Морок як уособлення темної сили: "ані Мара,
ні Морока не сміємо славити, ті бо діви є нашим нещастям” (ВК, дощ. 4-Г);
у повір’ях ХІХ ст. переважає уявлення про Мару як Долю, зиму, старість,
невідворотність подій. Загалом Мара - уособлення різних світлових станів
світу: вона й марево (біле видіння опівдні), й морок (нічна темінь); на
її багатозначність вказував О. Потебня: корінь мар- позначає сонячний жар,
пор. маряний- жаркий, рожевий ("вечір маряний”, "зоря маряна” - коли небо
вкрите рожевими хмарками), і водночас, марати - бруднити, чорнити, фарбувати.
Образ Мари багатозначний, набуває тих, чи інших якостей, залежно від ситуації
й вчинків (поведінки) людини. Саме цим пояснюється вшанування Марени в
купальських обрядах, а також і її спалювання (принесення в жертву) Богам.
 
МАРЕНА
— 1) назва трави, кореневище якої використовували для фарбування у червоний
колір, від марати -бруднити, фарбувати; 2) ритуальне деревце, або солом’яна
лялька, що зображує Божество, яке, за обрядом, мусить відмерти, щоб дати
життя новому Божеству (календарному періоду); пор. також Мара та чоловіче
Марун - народжений взимку.
 
МАРЖАНА — жіноча водяна істота; від
море.
 
МЕДОРАДА — від мед і радіти,
що переносно означало жінку, котра дає насолоду; чари на меду здійснювалися
віруючими язичницями для "привороту” коханих чоловіків; іноді мати здійснювала
такий обряд над новонародженою дівчинкою, щоб вона мала щастя в любощах.
 
МЕТЕЛИЦЯ — заметіль; народжена
в заметіль, завірюху.
 
МЕЧИСЛАВА — та, що прославила
себе мечем (як аналог до чоловічого Мечислав); 2) хоча правдоподібніше
-від метати - кинути жеребок (ворожити), отже, можливе значення "ворожила
(гадала) на славу”.
 
МИЛА — мила, миловидна, люба.
 
МИЛАДА
— мила Ладі; мила і ладна (ладуюча).
 
МИЛАВА — миловида.
 
МИЛАНЯ — мила; див. також чоловіче
Милан.

МИЛЕВА —похідне від Мила.
 
МИЛЕНА
— дочка Мили, миленька.
 
МИЛИЦЯ — миленька (сербське
ім’я).
 
МИЛОВЗОРА — мила для ока (від
слов’янського взор-погляд).
 
МИЛОЛИКА — від "милий лик”
(миловида).
 
МИЛОМИРА — мила і мирна; мила
мирові (людям).
 
МИЛОНІГА — мила і ніжна.
 
МИЛОРАДА
— аналог до чоловічого Милорад.
 
МИЛОСЛАВА
— аналог до чоловічого Милослав.
 
МИЛУША — зменшене від Мила.
 
МИРИНА — дослівно "та, що примирює”;
ім’я болгарської царівни Х сторіччя.
 
МИРОБОГА
— див. чоловіче Миробог.
 
МИРОЛЮБА
— аналог до чоловічого Миролюб.
 
МИРОНІГА — аналог до чоловічого
Мироніг.
 
МИРОСЛАВА
— аналог до чоловічого Мирослав.
 
МЛАВА — 1) від млява - повільна;
2) або дослівно "умліваюча”.
 
МЛАДА — народжена на молодику
(новому місяці).
 
МЛАДЕНА — південнослов, варіант
від Млада.
 
МОКОША
— 1) назва квітів водяних рослини (водяна лілія, лотос, латаття біле);
2) ім’я Богині - покровительки родини, материнства, здоров’я дітей, цілительки,
Берегині домашнього вогнища, яка є матір’ю живучої сили природи; зображалася
у вінку з колосся та пишних квітів з піднятими до сонця руками, в оточенні
двох вершників на конях, іноді з півнем у руках чи над головою, поруч зображаються
знаки Сварги (образ на рушниках), а також з рогом достатку в руках (образ
у камені, на статуї Світовида); Мокоші приносять у жертву прядиво (вовну,
нитки), бо вона Богиня-пряля, яка пряде нитку долі; в Московії вона - ще
й покровителька вівчарства: "Мокуша стрижет овец”; Мокошею ще в ХVІ ст.
також називали знахарок, чаклунок; загалом Мокоша позначає водну, жіночу
природу Землі; 3) мотиви називання дівчинки: народження на свята Мокоші
(п’ятниця на Русальному тижні та остання п’ятниця жовтня); у Колі Сварожому
Мокоша також відповідає сузір’ю Водолія.
 
МОЛИБОГА — аналог до чоловічого
Молибог.
 
МОЛНЕЗАРА
— аналог до чоловічого Молнезар.

МОЛОНЯ, МОЛОНІЯ — 1) від слов’янського
Молонія - блискавка; 2) жіноча пара Бога Перуна; 3) народжена на свято
Перуна чи Перуниці 20-27 липня, 4 вересня, або Стрітення - початок лютого,
або взагалі під час грози; у ВК, дощ.7-Є збереглося слово молинє - блискавка,
близьке до моління (звичай молитися під час блискавки, грози).
 
МОРОЗНА — народжена в мороз;
"холодна”.
 
МСТИСЛАВА
— аналог до чоловічого Мстислав.
 
МУДРОСЛАВА
— ім’я-новотвір: славна мудрістю.
 
М’ЯТНИЦЯ
— ім’я однієї з русалок.


Категорія: Іменослов | Переглядів: 926 | Додав: ZlatoЯР | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]