Колківська повстанська республіка
У глибокому німецькому тилу з березня до листопада 1943 року, майже на двох тисячах квадратних кілометрів, утворився острівець вільної Української самостійної держави, яка у вирі боротьби з німецькими та радянськими окупантами любовно була названа Колківською повстанською республікою.
Містечко Колки невипадково стало центром повстанської боротьби. Цьому сприяло те, що Волинське Полісся з його низовинними болотами, непрохідними хащами та густими лісами якнайліпше слугувало розташуванню вояків УПА, стало осередком повстанського руху, відіграло важливу роль і зайняло особливе місце у визвольних змаганнях за українську державність.
Повстанці оголосили свою програму боротьби з "коричневою, червоною і білою чумою". Колки стали не лише своєрідним адміністративним центром свого і п’яти сусідніх регіонів, а й місцем розташування політичного й військового проводів ОУН і УПА. Зокрема, делегувався штаб "Клима Савури" – командувача групою УПА-Північ.
У травні 1943 року зі своїм штабом до Колок прибув командир військової округи УПА Юрій Стельмащук ("Рудий"). У містечку розташувалася поліційна станція. У повстанській республіці активним та бурхливим було війскове життя. У селі Старосілля розмістився великий політично-видавничий осередок, у якому працювали представники майже усієї України та кореспондент "Дніпровий", родом із Зеленого Клину, волинянин "Стир", що студіював у Празі, "Ворон" із Горохівщини, машиністка "Валя" з Києва. Тут видавалися листівки і відозви до населення, матеріали для вишколів, матеріали для всього Північно-Західного Краю ОУН та для інших земель.
Улітку 1943 року тут був виданий посібник для шкіл – "Українознавство". Ця книжечка була написана учителями місцевої школи, що прибули зі східних областей України. Цей посібник був оцінений дуже високо вчителями та громадськістю.
У Колках розташувалася військова школа кіннотників (кавалеристів), мабуть, єдина в УПА. Тут містився штаб групи УПА "Турів", командиром якої до липня 1943-го був "Олег", а потім "Рудий". Штабом групи командував майор "Клим".
У містечку часто перебував Роман Шухевич. За порадою Головкома УПА, все доросле населення республіки було зобов’язане проходити різноманітні військові вишколи: суспільно-політичний, старшинський, підстаршинський, радистів, розвідувальний та ін.
На території ліспгоспзагу діяла військова лікарня і школа санітарів. У селі Рудня діяла старшинська школа, у Колках – школи артилеристів і мінерів, кінної розвідки і політосвіти.
Цивільне правління здійснювали районна і сільські управи, які тримали тісний зв'язок із населенням. За час свого існування Колківська республіка провела велику роботу в інтересах населення. Було відкрито 6 кравецьких і швейних майстерень, що дало змогу забезпечувати населення взуттям, білизною, одягом. Працювали хлібопекарня, молочарня, готель. Були відкриті пункти переробки м’яса, місцеві спеціалісти відновили роботу електростанції, почали працювати школи, лікарні, клуб, у якому проходили мітинги, збори, концерти, читалися лекції. Важливе значення у житті селян мала земельна реформа. Згідно з розпорядженням командира УПА "Клима Савура" від 15 серпня 1943 року, відмічалося:
"1. Всі землі з водами, наземними й підземними багатствами становлять добро українського народу; 2. На всіх землях… скасовується засадничо-колгоспна система… і впроваджується приватна селянська власність".
Одним із головних завдань керівництва Колківської республіки влітку 1943 року було проведення без втрат збору та збереження населенням врожаю, на який зазіхали німці, поляки та червоні партизани. Молотити та віяти хліб селяни приходили під охороною УПА.
Особлива увага у республіці приділялася навчанню та вихованню дітей та молоді. Влітку 1943 року командир військової округи УПА "Заграва" Іван Литвинчук ("Дубовий") видав наказ про обов’язкове навчання молоді у школах. Навчання у школі було обов’язковим.
У жовтні 1943 року суспільно-політичною реферантурою було проведено вчительську конференцію. Вісімдесят вчителів обговорювали питання методично-навчального характеру. Всім вчителям була видана нова книга "Українознавство", як методичний посібник для покращення виховної роботи.
Головне командування УПА приділяло особливу увагу організації методичної та санітарної служб, якою відав Український Червоний Хрест. Для надання першої медичної допомоги створювалися медичні пункти, а у віддалених лісових селах створювалися невеликі шпиталі на 5-10 ліжок, де лікували хворих селян і поранених повстанців. Скрізь створювалися аптечні пункти.
У селі Куликовичі був розгорнутий польовий госпіталь УПА. В Колках відкрито курси медичних сестер.
У Колках діяла надрайонна Служба безпеки (СБ) і Революційний суд.
Усе це нам дає підстави зробити висновок про те, що Колківська повстанська республіка була спробою державотворення, існувала як досить організоване і владне утворення із елементами державності. Адже, розгалужена підпільна адміністрація охоплювала різноманітні сфери життя. Тут були: Головна команда УПА, відділи господарства та пропаганди, суспільно-політична реферантура, Український Червоний Хрест, служба безпеки, земельних справ, самооборони сіл (військова реферантура) та ін.
Разом із тим, у самому місті та на всій території існував взірцевий повстанський та громадянський порядок. Скрізь панувала якась дивна довіра у людей, самодисципліна, намагання допомогти один одному, зробити добро. А з якою повагою і гордістю говорилося: "Наша республіка". Ця народом названа Колківська повстанська республіка стала виразом глибокої туги за власною державою, образом якої стали Колки і вся звільнена повстанська територія.
3-4 листопада 1943 року німецько-фашистськими військами із залученням регулярних фронтових частин, авіації, танків і артилерії своїх посіпак з польських загонів Армії Крайової та власівців з армії РОА, було вщент спалене містечко Колки. Розстріляні сотні мирних жителів.
Невдовзі фашистська окупація змінилася комуно-більшовицькою. І знову горе, знову розстріли українців, масові вивезення громадян в Сибір, тюрми, жорстокий терор.
Як швидко пролітає час. Вже минуло 66 років від цих вікопомних історичних днів. Передова громадськість Волині, особливо Волинська організація ВО "Свобода", готується відзначити 66 річницю цих героїчних змагань. Думаю, що і цього року поряд з іншими заходами будуть проведені походи місцями місцях бойової слави, віддана шана полеглим за волю України.
У зверненні до молодих друзів хотілося б сказати, як би було добре, щоб кожен із вас у житті побував у цих героїчних місцях, вклонився пам’яті предків, які полягли за Незалежну Самостійну Україну!
Дмитрук В.Г.,
кандидат історичних наук,
доцент, автор книги
"Вони боролися за волю України"
