Четвер
28.03.2024
15:39
Категорії розділу
Новини [21]
Коло Свароже [72]
Правослов [63]
Іменослов [32]
Тranslator
Календар
«  Квітень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Місячний календар
Фазы Луны на RedDay.ru (Ровно)
Форма входу
Пошук
Наше опитування
"Велесова книга " для Вас це:
Всього відповідей: 117
Погода
Наша кнопка

Рідновір

[Отримати код кнопки]
Цікаві сайти
Світанкові роси. Ляльки, мотанки, дерев'яні вироби, амулети... Український стиль: Прикольні патріотичні футболки :: вишиванки :: подарунки Українські вишиванки Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» Журнал РЕЗЬБА ПО ДЕРЕВУ Бандерштат Официальный сайт Burzum и Варга Викернеса тм Древосвет - деревянные игрушки, конструкторы Природа и др... Українські пісні Світанкові роси. Ляльки, мотанки, дерев'яні вироби, обереги... Українські скарби
Країна
free counters
Статистика
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
MP3
Зворотній звя"зок
Ім`я відправника *:
E-mail відправника *:
Web-site:
Тема листа:
Текст повідомлення *:
Оцінка сайту:
Код безпеки *:

РІДНОВІР

Головна » 2011 » Квітень » 27 » Б чоловічі імена ч.1
18:53
Б чоловічі імена ч.1
Чоловічі імена

БАВА — 1) від укр. "бавити” - гратися, забавлятися; 2) від московського "повільний”.
 
БАЙКО — той, що знає байки (від "баяти” - співати або заколисувати казками).
 
БАЄСЛАВ — від "баяти славу”, тобто той, хто співає про славу.
 
БАЖАН — бажаний.
 
БАКУНЯ — говіркий, красномовний.
 
БАЛОМИР — значення неясне; західнослов’янське.
 
БАЛУЙ — 1) дитяче ім’я від "балувати” - пестити;розбещений, вередливий; 2) в московських діалектах - гриб.
 
БАННИК — дух-господар лазні (див. ще Лазьник); після миття в лазні йому залишають теплу воду, віник, рушник, іноді їжу. Це вірування, вірогідно, пов’язане із давнім слов’янським звичаєм поминати Предків на день Чистого Четверга (Навського Великодня) в лазні; перед купанням просять у Банника дозволу (як благословення), а після миття дякують; не дозволяється митися вночі, або після третього пару. Християнство перекрутило й затемнило образ Банника, змалювавши його страшним, однак його зв’язок з духом Предка - незаперечний. Одна з народних легенд розповідає, як Банник захистив чоловіка від чужого духа, який хотів того задавити: він наказав чоловікові скинути з себе хрест і бити злу силу, чоловік зробив так, як радив Банник, після чого все зникло (М. Власова). Звернімо увагу на те, що чужу силу можна здолати, скинувши чужий символ. Такі легенди, де значення хреста подається ще за язичницькою традицією, непоодинокі (див. Крестний).
 
БАРВИН — кольоровий, барвистий, барвінковий.
 
БАРМА — 1) глина з домішкою залізної руди, що дає червоний колір (форма слова барва, фарба); 2) з московської дослівно "той, що бубонить”; ім’я одного з будівників Московського храму Василя Блаженного, осліпленого християнськими попами, щоб більше не міг збудувати подібного храму, ім’я другого будівничого, що з ним вчинено те саме, - див. Постник.
 
БАРНИМ — 1) слов’янського бурий, барнавий - коричневий; 2) повільний; той, що "бариться”.
 
БАСЕНОК — казковий; той, що розповідає "басні”.
 
БАСКО — 1) дитяче ім’я: від басувати - ставати дибки, скакати, пустувати; 2) красень (з давньоіндійського bhasah - світло, блиск; діал. "баса” - краса).
 
БАСТАР — 1) вірогідно, з дуже давнього пелазгійського дієслова bastare - "бути достатнім”; 2) ім’я руського княжича згадується у ВК, дощ. 17-А.
 
БАТАК — 1) дослівно: той, що хитає ногами (від "батати”); 2) або: батавний - задерикуватий, упертий; 3) українське діалектне батати, батувати - збивати, розривати, розпанахувати.

БАТУРА — 1) впертий; той, що б’є, рве (від слов’янського бат - битва); 2) великий батіг (за Словником Б. Грінченка).
 
БАТЮТА — дитинний (вірогідно, за аналогією до "мамин синок” - "батьків синок”).
 
БАЯН — оповідач, ворожбит; див. ще Боян.
 
БЕЗНОС — безносий; переносно: з маленьким носом.
 
БЕЗОБРАЗ — некрасивий (ім’я - оберіг).
 
БЕЗПРЕМ — незмінний, неодмінний (від безпременно - неодмінно).
 
БЕЗРУК — невмійко, від переносного "безрукий”.
 
БЕЗСОН — той, хто не спить ночами.
 
БЕНЬ — 1) той, що гудить, бубонить; 2) можливо від бенчати - гудіти, дзижчати (про комах).
 
БЕРЕЗА — 1) березове дерево; 2) провідник колядницького гурту, що первісно називався Пережа; мотиви називання цим ім’ям - народження в пору святкувань, пов’язаних з вшануванням берізки (коляда, веснянки, русалії, водіння Куста тощо); загалом береза - жіночий символ.
 
БЕРИСЛАВ — від наказового дієслова й іменника: "Бери славу”.
 
БЕРКУТ — порода орла (вірогідно, саме слово тюркського походження).
 
БЕРМЯТА — важкий (від брем’я - тягар).
 
БЕСКО — 1) від бес, біс- чаклун, чарівник; пор. назви отруйних рослин: бесиво, бесіжник, бісина, які використовувались у лікуванні й чарах; 2) від бесіда - розмова віруючих зі священиком, волхвом; від санскритського кореня bhasha - розмова і обрядова братчина (обід) одночасно.
БЕСТУЖ — безсоромний (від стоуж - сором; без стиду).
 
БЄЖАН — від старослов’янського ізбєжать - уникнути (небезпеки).
 
БИВОЙ — той, що "б’є воїв” - боєць.
 
БИК — 1) бик (у значенні здоровий, міцний); 2) народжений під знаком бика (у травні).
 
БИСЛАВ — скорочення від Збислав (дуже славний -від ізбиток - надмірна слава).
 
БІДА — бідовий, бравий.
 
БІДОСЛАВ — дослівно "бідою славний”.
 
БІЛАН — білий, світлий, святий; західнослов’янське.
 
БІЛИЙ ВОВК — втілення духу воїна; "вовки” - назва військової касти русів.

БІЛИЙ ПОЛЯНИН — 1) належний до вищої (військової) касти племені полян; 2) ім’я казкового лицаря, який, за билиною, навчає царевича військовій справі.
 
БІЛИК — 1) світловолосий; 2) самець білки.
 
БІЛОБОГ — Бог Білого (світлого) дня, добра, щастя; неодноразово згадується у ВК; від старослов’янського кореня біл-, індоєвропейського bhol, bha - сяяти, блищати, що асоціативно завжди пов’язувалось із вищим, божественним світлом. Тотожний Світовидові. Виступає переважно в парі з Чорнобогом, як два протилежні начала. На думку багатьох дослідників, Білобог - тотожний грецькому Аполону. Геродот записав у V ст. до н. е., що Аполон прийшов з краю Гіперборейського на о. Делос, тобто із Скіфії в Грецію. Кілька італійських писемних згадок також вказують на тотожність Аполона з Білуном, Білобогом: Apollini Beleno, Belts, Belenus, Belinus. Див. ще Білун.
 
БІЛОВОЛОД — дослівно "володар святості” (білий колір - символ святості).
 
БІЛОГОР — біла (священна) гора.
 
БІЛОГОСТЬ — священний гість.
 
БІЛОГУБ — 1) блідогубий; 2) може означати надто білий, пор. Тригуб (3).
 
БІЛОЗІР — 1) красень, епітет Місяця; 2) білий сокіл; 3) світлоокий; 4) назва рослини: гадай-зілля.
 
БІЛОКУР — білий півень (символ світанку).
 
БІЛОСЛАВ — славний святістю.
 
БІЛОТА — священний, білий.
 
БІЛОТУР — білий тур (тотемна тварина; можливо народжений під знаком Тура - Тільця).
 
БІЛОУС — той, що має білі вуса.
 
БІЛОЯР — священна сила, мужність, звитяга; ім’я князя, будівника міста Сурожа, згадується у ВК, дощ. 4-В, 9-Б.
 
БІЛУН — тотожний Білобогу; слов’яни уявляли його сивим дідом, з довгою бородою, в білому вбранні й з білою палицею в руці. Він виводить з лісу тих, хто заблукав, допомагає тим, хто працює в полі; у білорусів Білун - покровитель хліборобства: він підходить до бідняка, тримаючи торбу на носі й просить втерти йому носа, якщо чоловік не злякається й утре, Білун висипає йому всі гроші з торби й зникає.
 
БІЛЯЙ — скорочення від імен на Біл-.
 
БІЛЯН — скорочення від імен на Біл-.

БІС — від індоєвропейського бгаса - блиск, світло.
 
БЛАГИНЯ — добрий, похідне від благо - добро.
 
БЛАГОВИД — гарний на вигляд: благовидний.
 
БЛАГОЛЮБ — той, хто любить благо (добро).
 
БЛАГОМИЛ — благий, милий; ім’я-новотвір.
 
БЛАГОМИР — 1) благий (добрий) і мирний; 2) благо для людей (миру); ім’я згадується у ВК, дощ. 22, за якою Благомир одержав від Сварги повчання, що подарований Квасурі священний напій, слід назвати суринією.
 
БЛАГОРОД — добре народжений, благородний.
 
БЛАГОСЛАВ — славний добром, або той, що славить благо (добро); Благовісник; ім’я-новотвір.
 
БЛАГОТВОР — той, що творить добро; ім’я-новотвір.
 
БЛАГОЯР — добре родючий, потужний.
 
БЛАЖКО — скорочення від імен на Благо-.
 
БЛУД — 1) дух, який примушує людину блукати в лісі, в дорозі та ін., бо цей дух "водить”; причиною блукання може бути: галас чи інші негативні дії людини у лісі, входження в ліс без "дозволу” Лісовика, або коли людина потрапила на "слід Лісовика”, на його дорогу та ін.; рятуватися від Блуда можна, вивернувши одяг навиворіт, або помінявши черевики (лівий на праву ногу й навпаки); 2) блудливий; ім’я воєводи, який зрадив князя Ярополка і допоміг князю Володимиру вбити свого брата; подія описана в літописі під 980 p.
 
БОБРЕЦЬ — бобер; ім’я воєводи, згадане у ВК, дощ. 18-А: по смерті отримав Чин Перунь (за перекладом Я. Оріона - це чин Хороброго Гординства).
 
БОБРОК — бобер (ім’я воєводи учасника Куликівської битви).
 
БОГ — від старослов’янського Богь, південнослов’янського Bogъ, давньоіндійського Bhagah - наділяючий, податель, пан, господь, владика; основа Бог - стала надзвичайно словотворчою для особових імен людей і Богів. Див. ще Богиня, Божич. Многопроявність Божественної сутності отримала у слов’ян велику кількість імен Бога, і відповідно, множину слова Боги. Серед імен слов’янських Богів є багато найменувань одного і того ж Божества (імена-синоніми), які часто можуть виявитися давніми епітетами, що пізніше стали сприйматися як імена власні: Вишень - Всевишній, Світовид - Світлий, Миродержець - Миробог, Мокоша - Мокра та ін. З приходом інтернаціональних світових релігій відбулося спрощення релігійного світогляду, примітивізація розуміння Божественного. Християнська церква жорстоко боролася з етнічними іменами Богів, називаючи їх "лжеіменнії Боги”, однак і вона, не змігши викорінити народне розуміння багатопроявності Бога, вимушена була замінити давніх Богів на своїх "святих”: Власа замість Велеса, Іллю замість Перуна, Богородицю замість Рожаниці та ін.

БОГДАВЛАД — 1) дослівно: "Бог дав лад” (порядок, згоду); 2) або "Бог дав владу” (володіння).
 
БОГДАЖДЬ — одна з форм імені Дажбога: "Яко же видіти не дав Богдаждь будучини смертним, тож восславимо премудрість його. А старе спом’янемо і, що відаємо, речемо” (ВК, дощ. 8-А).
 
БОГДАН — 1) даний Богом; 2) присвячений Богам.
 
БОГОВІД — ім’я-новотвір: знаючий (той, хто "відає”) Богів.
 
БОГОДІЙ — дослівно "Богу діючий” - той, хто діє на догоду Богам, або Богослужитель.
 
БОГОЙ — божий, набожний; сербське.
 
БОГОЛІП — від Бог і дід (красивий, ліпший) - гарний, богоподібний, або Богові приємний красою.
 
БОГОЛЮБ — 1) люблячий Богів; 2) любимий Богами; 3) набожний.
 
БОГОМИЛ — дослівно "Богові милий”; (історична особа - жрець Богомил Соловей, відомий як захисник Рідної Віри в Новгороді у 990 p.).
 
БОГОМОЛ — той, хто молиться Богам.
 
БОГОНОС — дослівно, той, хто "несе знання про Бога”; завжди з Богом.
 
БОГОРИС — форма імені Борис (історична особа - болгарський цар).
 
БОГОРОД — 1) дослівно "Богом народжений” - народжений після прохання до Богів; 2) нащадок Божественного роду.
 
БОГОСЛОВ — священник; знаючий слово Боже.
 
БОГУМИЛ — милий Богу.
 
БОГУМИР — той, що живе в мирі з Богами (один з прабатьків слов’ян за ВК, дощ. 9-А, 10, 22).
 
БОГУН — скорочене від імен на Бог-.
 
БОГУСЛАВ — той, що славить Богів.
 
БОГУСЬ — скорочене від Богуслав.
 
БОГУХВАЛ — той, хто хвалить Богів.
 
БОГША — скорочене від імен на Бог-.
 
БОДАН — колючий (історична особа - сербський князь ХІ ст.).
 
БОДАЛО — спис.
 
БОЙ — воїн, боєць.
 
БОЙДАН — войовничий (дослівно: "даний в бою”, або - для бою).

БОЙМИРбоєць за мир.
 
БОЙСЛАВславний боєць.
 
БОЖвід Бог; князь русів згадується у ВК, дощ. 32. Див. також Бус.
 
БОЖЕН — скорочення від імен на Бож-.
 
БОЖЕДОМБожий дім (можливо, той, хто служить при храмі - Божому домі).
 
БОЖЕСЛАВ — славлячий Богів.
 
БОЖЕТІХ — Божа втіха.
 
БОЖИДАР — Божий подарунок.
 
БОЖИМИР — Божий мир (люди).
Категорія: Іменослов | Переглядів: 1329 | Додав: ZlatoЯР | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]