23
квітня - Ярило, Орій(Овсень) - Бог весняного Сонця, пристрасті
й полум'яного кохання. Це свято пробудження чоловічої любові та пристрасті.
Зустріньте його, хлопці-молодці! Це Ваше свято Любові! Парубки вибирають собі
пару. Лельники у давніх слов'янських країнах святкували протягом цілого місяця.
Відсвяткуйте Лельник у весняному гаю, над річкою, біля святинь свого народу.Чоловіче свято : приносять у жертву півня , споживають його у полі (без жінок). Ритуальне пиво бризкають на вогонь. Овсень -покровитель бджіл та коней . Орій відчиняє небо в зелені трави : до сходу сонця умиваються цілющою росою, обходять ниву з хлібом , палять вогнища.Дівчата обирають найкращого парубка , квітчають вінком , сджають на коня і водять від хати до хати з побажанням родючості.
А де ж він ногою – Там жито копою, А де ж він не зирне – Там колос зацвіте...
У наших предків це був золоторогій тур. На тій порі він уважався священною твариною. Слово "тур” ("тура”) деякими східними мовами (давн. Інд., перс., курдськ.) означає: дужий, швидкий, активний, ярий. Водночас слово ярий в український мові виступає з означенням: весняний, молодий, буйний, пристрасний, палаючий, загалом - активний. Тому період вступу Сонця в сузір'я Тільця предки-язичники урочисто відзначали як свято народження Ярила - божества, що втілює плодючу стихію весняного сонця. Отже, сонце-Ярило - це сонце-Тілець (Бик, Тур). Особливої священности надавалось рогам тура. Туровий ріг-ритон (посудина для пиття) у наших предків був обов'язковою приналежністю урочистих обрядів та бенкетів. З археологічних розкопок відомі турові роги, оздоблені карбованим сріблом та позолотою. Ріг - один із головних атрибутів язичницьких богів. Він сповнювався вином радості або полум'ям печалі. В дні свята бика убирали стрічками й квітами, водили по селу. Кожний стрічний за звичаєм має пригостити священну тварину - дати пожертву. Добрим знаком вважається, якщо бик-тур штовхне (буцне) даючого пожертву. Це, за повір'я, надає людині здоров'я та плодючої сили. У традиціях українського села ще й сьогодні зберігається звичай обрядового вигону худоби на пасовисько в день святого Юрія. За традицією господар має взяти гілку свяченої верби (першодерево світу) і нею супроводжувати скотину аж до вигону. Сузір'я Тільця-Тура вважається священним у більшості народів світу. Згідно багатьох міфічних переказів, Тілець у системі галактики - це своєрідний астрополярний центр, що скеровує весь рух зір і планет, обмежуючи як внутрішньо так і зовнішньо. І цим він оберігає світ від глобальних катастроф. Образно - Тілець своєрідний небесний пастух. І навіть саме свято Юрія називають святом пастуха. За міфопоетичним уявленням слов'ян і, зокрема, українців, бойова палиця бога-громовника Перуна змінює свою полярність на супротивну саме в точці літа. Після свята Купала вона вже не оживає, а губить і руйнує. Під цю ж пору, за звичаєм, проводиться обрядове поховання Ярила.
Бог Весняного Сонця, розквіту природи, родючості, пристрасті. Корінь слова Яр - означає ярий, нестримний, збуджений. В давні часи чоловіча пристрасть порівнювалась з мужністю, войовничістю й силою. Тому Божества родючості часто зображалися з мечем. У балтійських слов'ян Ярилу відповідає Яровит (дослівно ярий витязь, войовничий дух), храм якого існував у Волегасті до ХІІ ст. Тут на стіні висів священний щит мистецької роботи, покритий позолотою, який виносили тільки в час війни, чи найбільших урочистостей. Це була священна реліквія. Герборт писав, що Яровит "по латині називаємий Марсом".
В нашому народі дуже шанували Ярила, а тим, хто народився під час його свят, надавали імена: ЯР, ЯРЕЦЬ, ЯРОБОР, ЯРОГНІВ, ЯРОЛИК, ЯРОМИЛ, ЯРОМИР, ЯРОПОЛК, ЯРОСВІТ, ЯРОСЛАВ та ін. Mолитва на засів:
Гей, Ярило! Гей! Бери ключі золотії,
Веди коня вороного, Виїзди у чисте поле
Одімкни сирую землю,
Пусти трави на всю Весну, На всю Весну зеленую!
А на трави – пусти роси, Пусти роси медянії!
* * *
Подай, Ярило, ключі і замки
Одімкни Красну Весну,
Красну Весну, Тепле Літечко,
Тепле літечко, спіле житечко!
Волочився Ярило по усьому світу,
Полю жито родив, людям діток плодив.
А де він ногою – там жито копою,
А де він походить – там колос уродить!
* * *
До нас, Ярило, до нас!
Щоб було у нас гаразд!
І ти, Лада-Мати,
Просимо до хати!
* * *
Слався, Ярило,
Щоб все добре родило!
|