РІДНОВІР

Мокоша - Покровителька жінок, роду та немовлят. Її свято завжди в п'ятницю. Принесіть Мокоші хліб, калину, прядиво, щоб напряла вам і вашим діткам довгу нитку Життя. Суворі заборони цього дня такі: не шити, не різати, не працювати з нитками, прядивом, веретином тощо. Згадуються всі Богині: Лада, Леля, Дана, Доля, Мокоша, Мати Слава, Жива. Освячують квіти, які протягом року використовують у лікуванні.

Богиня-покровителька родини, материнства, здоров'я дітей, цілителька, Берегиня домашнього вогнища, яка є матір'ю живучої сили природи. З давніх часів вона зображалася у вінку з колосся та пишних квітів з піднятими до Сонця руками, в оточенні двох вершників на конях, іноді з півнем у руках чи над головою, а поруч неї - знаки Сварги (образ на рушниках); є її зображення з рогом достатку в руках (образ у камені, на статуї Світовида). Інша форма її імені Макоша, як вважають, походить від назви рослини мак, який в українців завжди був символом родючості, достатку, а також розуму. Тому мак широко використовують для приготування обрядових страв, печива, пирогів, куті та ін. Мокоші приносять у жертву прядиво (вовну, нитки), бо вона, як і Доля - Богиня-пряля. Подекуди її також вважають вівчарства: "Мокуша стриже овець".

Їй приносили жертви у вигляді снопів льону, вишитих рушників, пучків вовни (прядива). Бо вона близька до Рожаниць (Дів Життя) – покровителька пологів, захисниця породіль. Тому віра й поклоніння Мокоші затрималися найдовше серед жінок: навіть у XVIІ ст. попи зобов'язані були на сповіді запитати жінку, "чи не ходила до Мокоші?". На Новгородщині культ Мокоші зберігався аж до XIX ст. У Києві до Мокоші на Старокиївську гору (пантеон Володимира) приходили поклонятися жриці, ворожки, знахарки. Хоч вона була покровителькою жіноцтва, проте вшановували її всі, тому й увів Володимир її до свого пантеону. Згідно з переказами, саме Мокоша пряде нитку життя, тому вона вважається ще й покровителькою пряль. Ще однією функцією Мокоші було піклування про вологу: дощ, річки, струмки. Це й знайшло свій вияв у імені Богині. Деякі дослідники вважають, що воно походить від мокрий, мокнути.

Походження Мокоші дуже давнє: як і більшість жіночих Богинь, вона була відома ще за трипільської доби. В образі Мокоші бачимо відгомін стародавнього культу Великої Богині-Матері. Її зображення, значною мірою стилізовані, дійшли до нас переважно на рушниках: Богиня стоїть під відкритим куполом святилища з піднятими вгору руками (поза Оранти), на голові має рогату шапку. Обабіч Мокоші – два вершники на конях. На деяких вишивках під кіньми зображені свастики (прадавні символи щастя), іноді головний убір Богині нагадує квітучий кущ.