Парубки вибирають наречених. Магія родючості -
неодруженим парубкам жінки прив'язують колодку (фалічний символ продовження роду),а також прив"язують колодку тим батькам , котрі не одружили своїх дорослих дітей ( у т.ч.і дочок) у цей шлюбний сезон .Ті , кому прив"язали колодку , мають віддячити гостиною , дарунками , тощо.
Обрядові страви цього тижня переважно молочно-масляні (вареники, пироги з сиром
і сметаною, млинці тощо). На цьому тижні не шиють і не прядуть. Відзначається в останній тиждень лютого. Привітання на Масляну
Ой, Масляна, простягнися! Ти за дуб, за колоду зачепився! Ой, сказали – нашій Масляній Сім літ, А всього у Масляниці Сім днів. Ой, Масляна-обманщиця! Обдурила, провела, Нагулятися не дала!
Це свято до нас йде Ранньою весною, Скільки радощів несе Він завжди з собою! Крижані гори чекають, І сніжок виблискує, Санки з гірок вниз біжать, Сміх не замовкає. Будинки аромат млинців Святковий чудовий, На млинці друзів кличемо, Будемо їсти їх разом. Гучно, весело пройде Сирна Седмиця, А за нею – Великий піст, Час, щоб молитися.
Від душі вітаємо вас І щиро запрошуємо: Всі турботи облиште, Приходьте в гості, Прямо до нашого ганку До нас на Масляну. Переконайтеся самі: Почастуємо млинцями, На сметані пампушками, Пирогами пишними, Лютий – помахаємо, Березню – "привіт” скажемо.
З Масницею ласкавою вітаємо вас,Пирога спробувати настає година.Без млинеця не впоратися з проводом зими,До пісні, до жарту, на радість запрошуємо ми!Як на масляній ,З печі млинці летіли!З запалу, з жару, з печі,Всі рум’яні, гарячі!Масляна, частуй!Всім мленців подавай.З запалу, з жару – розбирайте!Похвалити не забувайте.В Україні останній тиждень м'ясниць носив кілька назв – Масляна, Сиропустний тиждень, Пущення, Загальниця, Ніжкові заговини, Колодій тощо. Структурно він ділиться на три основні частини: зустрічний "переломний" понеділок, "широкий" четвер та "прощальна" (чи "шуткова") неділя. Кожна з них мала свою обрядову специфіку. Основою обрядовою стравою Масляної (Масниці, Масляниці) були вареники з сиром, які вживалися з маслом чи сметаною. Виготовляли також гречані млинці, заправлені смальцем. Ними частували протягом усього тижня. Досить популярними серед селян були сколотини од масла (маслянка). "Нехай буде, – казали в таких випадках, – і маслянка, аби щоранку!" Загалом Масляна вважалася жіночим святом, хоч участь у ньому могли брати і чоловіки. Але вони мусили за це відборговувати грошима чи горілкою. У цей час широко практикувалися й погостини. Жінки, зібравшись у гурті йшли в ПОНЕДІЛОК до корчми і відзначали "початок Масної". У ВІВТОРОК жінки знову сходилися до шинку, вчиняли всілякі забави і сценки. СЕРЕДУ називали "зноби-баби". Якихось обрядів і дій, пов'язаних з цим днем не збереглося. Одначе в переломний чи широкий ЧЕТВЕР жінки, зібравшись у товариство піднімали тости за те, "щоб телята водилися" і намагалися в цей день не прясти, "аби масло не згіркло". По своєму цікаво святкували П'ЯТНИЦЮ. Віддавна в Україні у цей день зять мав почастувати тещу. Щоправда, якщо хлопець оженився в осінні м'ясниці, то годилося привести до себе жінчину матір на другий день Різдва – це за умови, що теща була чемною і шанованою. Коли ж вона була сварливою і непривітною, – третього дня. Натомість, якщо весілля справляли в різдвяні м'ясниці, тоді запросини припадали на масляну п'ятницю. Гарно спорядивши повіз, зять з великими почестями саджав тещу в сани, запросивши й інших членів її родини, й гордо віз селом. Якщо ж він мав "на неї зуба", то вибирав багри, щоб сани перевернулися… За святковим столом він виголошував різномасті побажання, переважно жартівливого характеру: «Пийте, люди, по повній чарці, щоб у моєї тещі горло не пересихало!» – натякаючи на те, що вона занадто сварлива. Але найцікавіше відзначали останній день Масляної – Сиропустну НЕДІЛЮ, Чорну неділю, Масне пущення. У різних регіонах були свої обряди й дійства. На Полтавщині, наприклад, у неділю сусіди й родичі обходили одне одного й просили прощення за образи. Вважалося, що саме в цей день має відбутися страшний суд, а тому годилося помиритися з тими, хто на цьому світі. Відтак, завітавши зранку до сусіда чи родича, пропонували таку мирову: – Прости мені, – низько вклонившись, звертався сусід до сусіда. – Бог простить, – відказував господар чи господиня. – І вдруге прости! – Бог простить… – І втретє прости! – Бог простить. Після цих діалогів, які не розповсюджувалися лише на дітей, люди цілувалися, а якщо й ні, то все ж вважали, що заподіяна перед цим кривда втрачала гріховну суть. У такий спосіб народна звичаєва структура сприяла полагодженню різноманітних конфліктів між людьми, як кажуть зараз, розряджала стресогенну атмосферу, котра в повсякденному житті не була рідкістю. Недарма мудре народне прислів'я стверджувало: "Не вічно носити камінь за пазухою". Як вже було згадано, протягом Масляної люди вживали переважно вареники з сиром. Та це обрядове їство було особливо пошанованим у неділю, а тому казали: "Вареники доведуть, що й хліба не дадуть". Ввечері ж влаштовували цікавий обряд "полоскання зубів". У кожному регіоні обряд мав свої відмінності. Наведу найбільш поширені. У неділю ввечері, коли вже закінчувалось пущення, годилося вичистити із зубів залишки сиру. Нарешті приходили розваги й до дівчат. Притримані від понеділка "ніжкові заговини" (кісточки від холодцю) дівчата виносили на вулицю й кидали від порога до воріт. Якщо кістка долітала до воріт, то дівчина буде здоровою протягом року, а коли перелітала через ворота – неодмінно вийде заміж. Крім того, селянин і в цей день (неділя) традиційно рогнозували погоду. Вважалося: яка Сиропустна неділя, такий і Великдень; якщо сонце сходить вранці, то й ранньою видасться весна… З різноманітними забавами та обрядами й завершувався останній день Масляної. Люди готувалися до найдовшого і, як уже мовилося, найсуворішого з усіх попередніх – Великого посту, а тому казали: "Масляна, Масляна, яка ти мала, – якби ж тебе сім неділь, а посту одна". Та що ж поробиш, коли, як стверджує інший крилатий афоризм: "Не завжди котові Масляна ". Василь Скуратівський «Дідух. Свята українського народ» – К.: Освіта, 1995.
|