РІДНОВІР

В українській релігії Перун має божественно-природне походження і означає силу небесної енергетики (електрики), яку Сварог дає людям для посилення їхньої життєдіяльності. Слово перун існує в українських діалектах як синонім блискавки і грому, наприклад, у Карпатах є лайка: «Бодай тя Перун вдарив». Цей же корінь має дієслово періщити, уперіщити: «дощ уперіщив». Слово періщити первісно означало «метати каміння».

 У договорах русів з греками воїни князя Ігоря складали присягу Перунові як покровителеві війська: «І на другий день призвав Ігор послів і прийшов на пагорб, де стояв Перун. І поклали оружжя своє і щити, і золото, і присягнув Ігор і мужі його, і скільки язичників русів». Звернімо принагідно увагу на те, що в договорах Ігоря з греками на позначення сповідників руської (язичницької) віри вживали слова руси, русини на противагу "християнам" (грекам, "не русам"), тобто ще побутувало уявлення про етнічність віри як своєї на противагу чужій, хоча вже частина русів була охрищена. Слова ж присяги були суворими, як клятва воїнів, і цілком в язичницькій традиції: "...Якщо ж переступить [порушить присягу] хто-небудь із країни нашої, чи князь, чи інший хто, чи охрищений, чи нехрищений, – хай не має він од Бога помочі і хай буде він рабом в сей вік і в будучий, і хай заколотий буде своїм оружжям... йому належить від оружжя свого померти, і хай буде він проклят Богом і Перуном, що переступив свою клятву".

Карпатські язичницькі храми існували ще кілька століть після офіційного впровадження християнства. На деяких скелях (наприклад, у Сколівському районі на Львівщині) знайдено висічені символи Перуна — бойові сокири і свастики. Капище Перуна було в Новгороді, а в Києві його кумир стояв на місці сучасного будинку № 3 по вулиці Володимирській, де було так зване "Володимирове капище".

Перуна уявляли струнким, срібноголовим, золотовусим чоловіком з луком і стрілами в руках. З опису Володимирового пантеону дізнаємося, що кумир Перуна мав людську подобу: дерев'яний тулуб, залізні ноги, срібну голову, золоті вуса. В «Густинському літописі» подано опис статуї Перуна з коштовним каменем у руках (рубіном чи карбункулом). В Радзивилівському літописі також є малюнок статуї Перуна, який стоїть на високій колоні зі списом і щитом. Біля статуї Перуна завжди палало вогнище, «живий вогонь», який підтримувався постійно. Якщо через недогляд служителя вогонь згасав, винуватця карали на смерть. Перунові приносили жертви у вигляді вепра, бика, червоного півня, міцного напою. Його символами вважаються дуб, калина, цвіт папороті, сокира, стріла, кінь.

У 988 р. дерев'яну статую Перуна зі срібною головою і золотими вусами було за наказом князя Володимира скинуто в Дніпро: "Коли ж пустили його і пройшов він крізь пороги, викинув його вітер на рінь, яку й до сьогодні зовуть Перунова рінь". Вірогідно, Перунова Рінь була десь неподалік від острова Хортиця в Запоріжжі, звідки линула слава запорозьких козаків. На острові, який у давні часи називався Хортич, колись було Перунове капище, де молились Богам русичі князя Святослава перед походами. Тут і до сьогодні зберігається ще місцева кам’яна статуя Перуна, яка височіє на скелястому березі Дніпра. Тут, за легендами, і загинув хоробрий князь – захисник Віри Предків від візантійського духовного поневолення. Комісари від науки в 1927 році дощенту знищили й святу могилу славетного князя.

Міфи про Сотворення Світу Перуновою блискавкою, яка пронизала хаос, існують у багатьох народів світу. В Україні галузь міфологічної фізико-хімії чи не найкраще представлена працями Олександра Знойка (1907–1988) – великого знавця слов'янської міфології, у вивченні якої він застосовував комплексний метод порівняння даних фізики, хімії, астрономії, лінгвістики, історії, етнографії, релігієзнавства та філософії. Як стверджував О. Знойко, Перун на території нашого Подніпров'я вже був відомий у ІV тис. до н.ч.. Отже, ми, дійсно, є дітьми Перуна і онуками Сварога – за природою і по духу.