З лікувальною метою використовують свіжий сік і траву підмаренника, зібрану під час цвітіння рослини.

Настій трави або свіжий сік рослини дають усередину при катарах шлунково-кишкового тракту, діареї, жовтяниці, захворюваннях печінки і нирок, габряках ниркового походження, як в'яжучий ікровоспинний засіб при ендометритах, геморої таменструальних і носових кровотечах, у разі нервових захворювань (епілепсія, істерія, конвульсії у дітей), і захворювань шкіри (болісні висипи, дерматози з больовим синдромом, екзема), при зупинці менструацій і ускладненнях після пологів.Міцним настоєм і свіжим соком промивають рани і нариви, зупиняють кровотечі з носа (втягують у ніздрі).У вигляді примочок свіжий сік використовують при раку шкіри (як знеболюючий засіб).Порошком із трави присипають рани, нариви та опіки і виразки, це прискорює їхнє гоєння.

ВНУТРІШНЬО - настій трави (2 стол. ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по пів склянки 4 рази на день до їжі;сік із свіжої трави по 2 чайні ложки 3 рази на день.

З лікувальною метою використовують коріння і листя. Коріння заготовляють восени або рано навесні, викопуючи лише однорічні рослини.

Козельці лучні використовують як діуретичний, антисептичний, протизапальний і ранозагоюючий засіб.

Відвар коріння п'ють при кашлі, жовчно-кам'яній хворобі, золотусі, сверблячці та інших захворюваннях шкіри.Для гоєння гнійних ран і виразок використовують свіже подрібнене листя рослини.

Для їжі придатне молоде листя і коріння. З листя готують салати (як протицинготний засіб), а очищене від шкіри варене коріння використовують для вінегретів або готують, як цвітну капусту.

Щоб зменшити гіркоту коріння, його вимочують півгодини в солоній воді.

Порошок з листя козельців використовують узимку для заправки супів (1 чайна ложка на порцію супу).

ВНУТРІШНЬО - відвар коріння (2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу, варять 10 хв, настоюють 2 години, проціджують) по 1 стол. ложці 3-4 рази на день;салат: молоде листя козельців замочують на 30 хвилин у солоній воді, підсушують на рушнику чи серветці, додають зеленої цибулі, дрібно січуть, солять і заправляють вершками (на 200 г листя козельців беруть 50 г зеленої цибулі, 40 г вершків та сіль).

Для виготовлення ліків використовують в основному кореневище та корені (заготовляють їх восени, залишаючи на кожні 10 кв.м по одній добре розвиненій рослині для відновлення заростей). Строк придатності - 3 роки. Застосовують і свіже листя рослини.

Препарати оману високого розріджують мокротиння, полегшують відхаркування і зменшують надмірне виділення з слизових оболонок дихальних шляхів, збуджують апетит і поліпшують травлення, зменшують секреторну активність кишечника і регулюють його моторику, виявляють стимулюючу дяю на процес утворення жовчі і на вихід її у дванадцятипалу кишку, нормалізують загальний обмін речовин в організмі, сприятливо впливають на хворих на туберкульоз легень (зменшується кількість харкотиння, заспокоюється кашель, припиняється виділення бацил Коха, зменшуються катаральні явища, збільшується вага і кращає загальне самопочуття хворих), виявляють збудний вплив на дихання, дещо підвищують діурез і потовиділення, мають глистогінні й антимікробні властивості, регулюють місячні.

Крім того, препарати оману високого дають усередину при гіпертонії, бронхіальній астмі, жовтяниці, водяниці, нирково-кам'яній хворобі, легких формах цукрового діабету, ревматизмі, радикуліті, золотусі, простатиті й маткових кровотечах, як засіб що допомагає уникнути передчасних родів, та як депуративний засіб при захворюваннях шкіри.Мазі або настій на олії застосовують прикорості, екземі, нейродермітах.Відваром полощуть ротову порожнину і горло при запальних процесах, промивають рани, які довго не загоюються (але не мокнуть!)

ВНУТРІШНЬО - відвар кореневищ і коренів (1 стол. ложка сировини на 200 мл окропу) приймають теплим по півсклянки 2-3 рази на день за 1 годину до прийняття їжі;вино оманове (100 г сировини на 1 л червоного вина настоюють 8 днів, проціджують) по 1/4 склянки перед їжею, як такий, що збуджує апетит, засіб;1 чайну ложку суміші (порівну) кореня оману високого і трави чебрецю плазкого заварюють як чай в 1 склянці окропу і приймають по 1 чайній ложці через кожні 2 години при коклюші;

20 г суміші (порівну) коріння оману високого і лопуха справжнього настоюють 1 годину на склянці окропу, проціджують  і приймають по 1 стол. ложці 3 рази на день при ревматизмі;настій суміші (порівну) коріння оману високого і тирличу жовтого, трави деревію звичайного (3 чайні ложки суміші на 500 мл окропу, варити 10 хвилин) приймають по 2 склянки на день ковтками при анемії та хлорозі.

ЗОВНІШНЬО - мазі для змащування уражених ділянок тіла:

а) суміш (порівну) свинячого сала, вазеліну і риб'ячого жиру змішують з порошком із коріння оману у співвідношенні 2:1;

б) 50 г подрібненого коріння омануварять 20 хв в 100 мл води, проціджують і одержаний відвар змішують з 50 г свинячого сала;

в) подрібнене коріння оману змішують з свинячим салом у співвідношенні 1:10, варять 15 хв, проціджують;

настій на рослинній олії (готують у співвідношенні 1:10 , настоюють на сонці 2 тиждні);

відвар (готують як у попередньому прописі) для компресів, промивань, примочок і полоскання. 

Авіценна згадує про оман як ефективний засіб при запаленні сідничного нерву, болях у суглобах; у виді відвару у виноградному вині - при серцевих захворюваннях, а в суміші з медом - легеневих. Лман знаходив застосування в народному лікуванні усіх слов'ян.

Лікарський порадник XVII ст. рекомендує корінь оману потовчений і змішаний з медом - як засіб від кашлю, варений у вині - такий, що полегшує дихання, мочений у житньому квасі - як ліки при серцевих хворобах.

В Україні свіжим листям оману гоїли рани, виразки, пухлини.

Українці вживали його у вигляді відвару або горілчаного настою - як загальнозміцнюючий засіб, при хворобах шлунково-кишкового тракту, відвар на меду - при легеневих недугах, туберкульозі легень.

На Гуцульщині і зараз користується популярністю оманове вино, чи, як його тут називають "вино дикого соняшника", для приготування якого 20 г свіжого кореня заливають 1 літром червоного вина і варять 10 хвилин. П'ють напй по 50 г щодня при болях шлунку різної етиології.

Іноді в аналогічних випадках віддають перевагу порошку із сирого кореня оману високого, запиваючи його водою.

З лікувальною метою використовують надземну частину рослини (листя, стебла і квіти). Плоди - неїстівні. Заготовляють під час цвітіння.

Рослина має сечогінні, антисептичні, ранозагоювальні та знеболюючі властивості.

Настій або відвар з листя і стебел використовують як як сечогінний засіб, при гострих шлункових і кишкових болях, нами миють голову при випадінні волосся.Водний настій квіток у вигляді примочок використовують при захворюванні очей.Настоєм листя полощуть горло при ангіні.

Подрібнене свіже листя прикладають до ран для скорішого загоювання.

ВНУТРІШНЬО - настій (1 чайна ложка сировини на склянку окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують) по 1 стол. ложці 3 рази на день.

Для виготовлення ліків використовують траву собачої кропиви, зібрану на початку цвітіння рослини. Строк придатності сировини - 3 роки.

Препарати собачої кропиви мають спазмолітичні, седативні й гіпотензивні властивості, уповільнюють серцевиий ритм, збільшують силу серцевих скорочень, виявляють слабку діуретичну дію, регулюють менструальний цикл і функції травного апарату. Їх застосовують при кардіосклерозі, підвищенні артеріального тиску, стенокардії, міокардиті, кардіоневрозі, надмірній нервовій збудливості, особливо, коли вона пов'язана у жінок з клімактерієм, а у чоловіків з гіпертрофією простати, у разі психастенії й неврастенії, що супроводяться безсонням, відчуттям напруженості й підвищеною реактивністю, та при вегетоневрозах.Препарати собачої кропиви показані й при епілепсії, гіпоменструальному синдромі, базедовій хворобі (уповільнюється серцебиття, зумовлене підвищеною діяльністю щитовидної залози, знижується нервове збудження), при шлунково-кишкових захворюваннях (спазм м'язів шлунка, хронічні запалення товстої кишки).Слід відзначити, що при серцево-судинних неврозах і деяких інших серцевих захворюваннях препарати з кропиви собачої діють ефективніше, ніж препарати валеріани лікарської або конвалії звичайної.Трава собачої кропиви входить до складу заспокійливого чаю, який застосовують при збудженні нервової системи і безсонні.При зовнішньому використанні препарати собачої кропиви виявляють протизапальну, антибактеріальну і ранозагоювальну дію.

ВНУТРІШНЬО - настій трави (15 г сировини на 200 мл окропу) по 1 стол. ложці 3-4 рази на день до прийняття їжі;настоянку (готувати на 70%-вому спирті у співвідношенні 1:5) по 30-50 крапель 3-4 рази на день;суміш собачої кропиви звичайної, звіробою звичайного і деревію звичайного, листя м'яти перцевої і горіха волоського та квіток ромашки лікарської, взятих у співвідношенні 2:2:1:1:1:1, готують як настій (півтори стол. ложки суміші на 500 мл окропу) і п'ють по 1/2 - 3/4 склянки 2-3 рази на день за 30 хвилин до їжі при вегетативній дистонії

ЗОВНІШНЬО - столову ложку суміші трави кропиви собачої, листя подорожника великого і шавлії лікарської, коріння солодки голої, квіток ромашки лікарської, взятих у співвідношенні 2:2:1:1:1, заливають 300 мл окропу, настоюють і використовують для обмивань і компресів при травматичних ушкодженнях шкіри і при опіках.