Верба - жіночий символ Світового Дерева. Вербу наші Пращури вважали Прадеревом життя, а Чумацький шлях (Молочну стежку) - її зображенням на зоряному небі. 
Обряд хльостання дітей і дорослих вербовою лозиною на святах Вербної наділі (на Вербицю) означає насамперед поєднання людини з Космосом, нагадування про гармонію світового ладу... Дітям дають з'їсти освячені вербові "котики", щоб "росли скоро, як верба". Освячені на Квітну неділю вербові гілочки тримали в хаті цілий рік, аж до нового свята.Господині свяченими вербовими гілочками розпалювали піч для випікання нових Великодніх короваїв, при чому навіть найдрібніші гілочки чи "котики" спалювали в печі, бо, як казали старші люди "Свячену вербу гріх ногами топтати". Енергія верби дає силу жінкам, а амулети з неї гарні для любовної магії на різні привороти і відвороти. З нею пов'язують поняття циклічності, ритму, а також припливів і відливів. Верба - дерево жіночої магії. Вона пов'язана з Місяцем, всіма обрядами, присвяченими землі й воді, які виконують жінки. Енергетику верби не можна назвати доброю, їй байдужі проблеми добра і зла, вона служить тільки природі, підкоряючись законам рівноваги і справедливості.
Широко використовували свячену вербу й у різних магічних обрядах та побуті: вербовою лозиною розганяли хмари, вперше на весні виганяли худобу на пасовище, зупиняли пожежу, шукали воду для копання криниці.Енергія верби дає дивовижну силу жінкам, здатним приворожити, відвернув, навести на кривдника уроки, зіпсувати йому долю. Верба надзвичайно чутлива, вона може не захотіти спілкуватися з вами. У західній традиції похилена до води плакуча верба стала символом нещасливого кохання і скорботи.
Не я б'ю – верба б'є,
Недалечко червоне яєчко,
За тиждень – Великдень!
Не вмирай, не вмирай
Великодня дожидай!
|
