РІДНОВІР

Саме так

988. Рік прийняття християнства. «Християнство допомагало утвердженню нових, прогресивніших суспільних відносин, розширенню політичних, економічних і культурних зв`язків Київської Русі з сусідніми країнами», - читаємо ми в підручниках з історії. Але чи так це було насправді? Чи справді християнство є рідною українською вірою?
Зазирнемо в корінь християнства і проаналізуємо його витоки. Попи, які весь час кричать, що християнство – це наша єдина споконвічна віра, і немає кращої, напевне забули, що з`явилося воно зовсім не в Україні. А з`явилося воно на Близькому Сході, а саме – в Палестині. Джерелом його був іудаїзм. Потім християнські місіонери залишили свою рідну землю і опинились в Римі та Візантії, а потім уже вдерлися до Європи.. Але їм і цього здалося замало, і вони з окупованої ними Європи повернулись назад на Схід, щоб окупувати ісламський світ, де, на щастя, зазнали ганебної поразки.
Слід тепер поставити питання: яке відношення має палестинський іудаїзм (яким, по суті, і є християнство) до слов`янського язичництва? А ніякого. У 988 році відбулося не просвітлення народу, а нахабна окупація і руйнування віри і моралі могутнього слов`янського народу. Язичництво – це віра сильних духом і тілом. Християнство – релігія покірних рабів, тому й вплинути вона може лише на слабких. Але у випадку з хрещенням Русі слабкими були аж ніяк не слов`яни, а їхній ватажок – князь Володимир. Саме він, керуючись лише мотивами власної безпеки, пішов на поступки Візантійській імперії і по-зрадницькому підвів свій народ під хрести і корогви.
Як ми знаємо, народ чинив рішучий опір насильницькій християнізації: дехто не захотів хреститися і був вбитий на місці; дехто ішов в ліси, де утворював общини рідної віри і боронив її у запеклих боях проти княжих військ; дехто чинив самоспалення. Тож згадаймо славетний подвиг наших предків-слов`ян і почнімо опір вірі чужинців! Ми ніколи не проміняємо священний Коловорот на юдейські хрести! Смерть християнству!