З 20 по 27 липня — Перуновий тиждень,
під час якого відбуваються обряди Перунування — прославлення Перуна.
Бога-громовержця влітку вшановували трьома основними святами, якi
входили в цей тиждень.
 20 липня — літнє свято Перуна.
Моління біля великих старих дубів — священних Перунових дерев.
Ритуальні братчини, споживання жертовного м’яса кабана, бика або півня.
Освячення води «перуновими топірцями», виплiтання дубових вінків i
покладання їх на голови чоловікам для мiцностi й здоров’я.
Християнськими церковниками це свято замінено так зване «свято Іллі»,
яке церква відзначає через 13 днів за Юліанським календарем.
22 липня — літнє свято Перуниці (Блискавиці). Жіноча іпостась Перуна — Блискавиця (по нар. Молонія
— блискавка). У цей день остеpiгaлися пpaцювати в полі й на городі,
боячись, що Перуниця розсердиться на таку байдужість до її свята.
27 липня — Чур, Паликопа.
Завершення Перунового тижня. Бог Паликопа — вартовий святкових днів,
який cпocтepiгaв, щоб Богів шанували належним чином, i карав своєю
блискавицею тих, хто не дотримувався звичаїв. Йому молилися, щоб уберіг
копи збіжжя від вогню. Чур — дух межового вогню, походить з
дуже дaвнix часів, пильнує майно i власнicть Роду (ним присягалися,
застерігали: «Чур, моє!») у санскритськiй мові слово чур
означає «палити». У цей день також вшановують Дажбога як покровителя
обжинок, стрибають через священний вогонь, роздають дітям ритуальне
печиво «сончата» (збіг. з христ. Пантелеймоном).
Українське
національне Богорозуміння відрізняється від світових
(інтернаціональних) релігійних вчень. Божественна багатопроявність у
різних стихіях і сферах життя отримала різні імена-назви, серед них —
Сварог, Дажбог, Перун, Велес, Лада та інші.
Оскільки
друга половина липня проходить під знаком Перуна і пов’язана з
Перуновим тижнем, ми розглянемо цей персонаж української прарелігії
детальніше та ознайомимося з особливостями його вшанування.
Перун
пов’язаний з громом та блискавкою. Наші Предки вважали, що Перун б’є
мечем-блискавкою ворогів Сварги, тобто найвищого Неба (Сварога). Ллється
дощ — Даждь Божий — як знак любові Сварога до Матінки-Землі.
Матінка-Земля народжує дерево життя Дажбожих онуків.
Проте
Перун — це не сам грім та блискавка. Поняття Перуна — це принцип
божественного прояву в громі та блискавці, це енергія очищення.
Блискавка — це фізичне місце, де проявилася сила Перуна, так само як
Сонце — місце, де проявляється сила Дажбога (тепло, необхідне для
дозрівання плодів). Тут діє Божественний закон (принцип), що вищий
навіть від самого образу Божества. Отже, наші праукраїнські Боги — це не
стільки природні явища, скільки те, що стоїть за ними, тобто світ Прав,
закон, який правує Всесвітом. За силами природи бачимо волю Богів у
дії. Бог є причина, а явище – наслідок.
Перун,
проявлений у блискавці, дає рухливість, активність і життєву енергію
всім істотам. За Велесовою Книгою, Перун — Бог Прі (боротьби), Бог
воїнської доблесті і слави, захисник і покровитель чоловіка-воїна. Це
він кує непереможний меч русичам у своїй небесній кузні, куди був узятий
отець Ор — прабатько українців.
Перуна
вшановують в Боголіссях (священних гаях), де ростуть священні дуби
(перунові дерева). Перед найстарішим і найвеличнішим дубом стояв
жертовник з каменю — вівтар, на якому палало невгасиме полум’я.
Особливий Волхв — служитель культу Перуна — постійно вартував біля
ватри. І вдень і вночі сюди міг прийти державний муж, воїн-дружинник чи
будь-який інший віруючий, щоб помолитися, скласти жертву, попросити
благословення у Волхва, освятити зброю.
У
липні, в часи найбільшої активності сили Перуна, і відбувається
Перунування — славлення Перуна, воїнські братчини (священні ритуальні
бенкети), поминання воїнів-побратимів, що «відійшли до Лук Сварожих» —
загинули на полі бою. В основі цих обрядів — поняття священного
героїзму, про який писав Володимир Шаян, досліджуючи Велесову Книгу:
«Грудка Землі, зрошена живою ще кров’ю Героя, — це його перепустка до
Неба. Цю «перепустку» не можна купити на «відпусти», як у середньовіччі.
Його ціна — це кров, пролита за Батьківщину... Орден Перуна існує вічно
в Сварозі... Бо ж пам’ятаємо, що поранені козаки затулювали рану
грудкою Святої Землі... Вона затримувала кров... або цю грудку землі
забирав козак з собою до Небес».
Велесова
Книга подає вчення Рідної Віри надзвичайної сили — культ Землі, культ
Живої Води, культ Вогню-Сварожича, таїнство Священної Жертви, таїнство
Смерті і Безсмертя. Тут, поруч з Перуном, стрічаємо й Перуницю — жіночу
постать Божественної потуги наших Предків:
А тому, що впав у полі,
Перуниця дає Води Живої напитися,
А напившися її, він їде до Сварога
На білому Коні.
І там стрічає його Перунько
І веде до блаженних своїх хоромів.
А там перебуде він час
І отримає нове тіло.
І так має жити і радуватися сьогодні
І до вічних віків,
Творячи за нас молитви.
Об’єднання
рідновірів України відроджує ці прадавні свята. 20–27 липня на
Перуновому тижні відбуваються обряди Перунування — прославлення Перуна.
20 липня рідновіри збираються у дібровах, щоб ушанувати Перуна. Вінками з
дубового листя жінки та дівчата віншують чоловіків і парубків, співаючи
славу Перунові. Палає Священний Вогонь, через який перестрибують,
освячуючись, Перунові сини, урочисто лунає молитва зі священної Книги
Велеса, переходить по колу з рук в руки ритуальний ріг зі священним
напоєм, співається Слава Рідним Богам — все це Священна Братчина...
Світить Місяць, сяють Зорі — Чумацький Шлях, Небеса Сварога...
За матеріалами народознавчих праць Галини ЛОЗКО
|
