Купало (Семиярило) в Поконі Рода Всевишнього суть
літній прояв Діда нашого – Дажбога Трисвітлого. Це свято припадає на
день літнього сонцевороту, тому символізує народження літнього сонця –
Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця – Ярила. В цей
час небесне світило перебуває у куполі – найвищій небесній точці, тому
дні тоді найдовші, а ночі – найкоротші. Рослинний і тваринний світ
отримує найбільше тепла і світла, визрівають зерна і плоди. Купала
називають Богом плодючості і зображають з відповідними ознаками, що
символізують чоловічий початок та запліднюючу силу.
З прадавніх часів вважається, що період від Великодня
(весняного рівнодення) до Купала (літнього сонцестояння) – це час
молодих людей, що шукають собі пару. І дійсно, саме на Великдень
починається цикл молодіжних гулянь – веснянок та гаївок, де молодь
збирається разом співати, танцювати, водити хороводи та проводити
ігрища. Під час таких ігор хлопці та дівчата жартівливо обирають один
одного (наприклад, в грі «котик-мишка», «хустинка», «голуб і голубка»),
таким чином висловлюючи свою симпатію один до одного. І хоча це всього
лиш ігри, проте кожен має змогу проявити себе – в танці, співі,
звитязі. Протягом таких забав хлопці та дівчата і обирали собі пару,
аби заручитися на свято Купала – в день, коли сонце перебуває у куполі і
сама природа єднає чоловіче і жіноче начало.
Головні персонажі свята – Купала та Марена, які
уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові
особи обираються, відповідно, хлопцями й дівчатами або виготовляються
як опудала. Поєднання чоловічої і жіночої стихій породжує життя, яке на
святі символізує гілка верби – Купайлиця.
Свято починається ввечері, напередодні Купала.
Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський
вогонь, який символізує сонце-зародок у материнській утробі. Він має
горіти цілу ніч – від заходу Сонця-Ярила до лона Матері-Землі (смерті)
до сходу (народження) Купала. Перед запаленням вогнища чотири чоловіки
зі смолоскипами стають квадратом навколо хмизу, що позначає чотири сонця
(чотири пори року). Потім всі сходяться до хмизу і запалюють вогнище,
що символізує "сонячне сплетіння".
У надвечір'я дівчата гадають на судженого – кидають у
воду свої вінки. Вінок – це символ щастя та одруження. Він також
символізує дівочу зрілість та цноту. І лише та дівчина, яка готова вийти
заміж цього року відпускає свій вінок на воду, а хлопець, який прагне
одружитися з нею, повинен його дістати. Таким чином, хлопець пропонує
цій дівчині заручитися. Якщо дівчина погоджується, то одягає свій вінок
йому на голову, якщо ж ні, тоді дівчина жартома викуповує свій вінок
(часто за поцілунок чи танець) і знову пускає вінок на воду.
Якщо дівчата примушують хлопців (вогонь) зайти за
вінком у свою стихію (воду), то після запалення вогню при заході сонця
хлопці перестрибують через вогонь спочатку самі, показуючи свою
спритність, а потім, як стихне полум'я, у парі з тими дівчатами, вінки
яких дістали. Кожен вважає за честь очиститися вогнем, тричі
перестрибнувши через багаття. Існують прикмети пов'язані з цим: якщо
парубок найвище стрибнув – буде гарний урожай у його родини, вскочить у
полум'я – чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з
дівчиною (тричі перестрибнуть через вогонь не розриваючи рук) – вони
неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя. Тому важливо
знати, що не можна стрибати через Купальське вогнище будь із ким, а лише з судженим (судженою).
Хлопці спускають з гори вогняне колесо-сонце (символ
літнього сонцевороту), або ж розкручують його на стовпі під загальне
пожвавлення і радість.
Коли забави стихають, люди від вогнища запалюють
свічки на заготовлених зарання кошиках-віночках і йдуть до річки, щоб
пустити їх водою й ушанувати предків. Після цього всі сідають за
святкову вечерю, віддаючи шану предкам і молячись за народження літнього
сонця Купали.
Бажаючі йдуть у ліс шукати квітку папороті, як
правило, парами. Хтось намагається знайти за її допомогою скарби, а
хтось знаходить своє щастя – кохання.
У Купальську ніч польові та лісові трави набирають
виняткових чарівних властивостей, великої лікувальної сили. Здебільшого
збиранням зілля займаються літні люди (бо у них є найбільша потреба в
допомозі лікарських рослин). Збирати траву виходять дуже рано. До рослин
при збиранні промовляють молитви.
Купальська ніч духовно єднає людину з природою, возвеличує побут, освячує почуття молодих сердець.
Ще вдосвіта люди йдуть вмитися джерелицею і набрати
цілющої води у криницях, яка освячується Волхвом. Після дійств біля
криниці всі підіймаються на пагорб, щоб зустріти сонце, вогнище вже
більше не підтримують, воно само поступово гасне. На пагорбі
проголошуються славні сонцю, подяки Дажбогу за життя і молитви за добрий
урожай.
Джерело
|
