С чоловічі імена ч.2 - 15 Квітня 2011 - РІДНОВІР
Вівторок
06.12.2016
13:07
Категорії розділу
Новини [21]
Коло Свароже [74]
Правослов [63]
Іменослов [32]
Тranslator
Календар
«  Квітень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Місячний календар
Фазы Луны на RedDay.ru (Ровно)
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Як Ви відноситесь до Рідновірів?
Всього відповідей: 171
Погода
Наша кнопка

Рідновір

[Отримати код кнопки]
Цікаві сайти
Світанкові роси. Ляльки, мотанки, дерев'яні вироби, амулети... Український стиль: Прикольні патріотичні футболки :: вишиванки :: подарунки Українські вишиванки Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» Журнал РЕЗЬБА ПО ДЕРЕВУ Бандерштат Официальный сайт Burzum и Варга Викернеса тм Древосвет - деревянные игрушки, конструкторы Природа и др... Українські пісні Світанкові роси. Ляльки, мотанки, дерев'яні вироби, обереги... Українські скарби
Країна
free counters
Статистика
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
MP3
Зворотній звя"зок
Ім`я відправника *:
E-mail відправника *:
Web-site:
Тема листа:
Текст повідомлення *:
Оцінка сайту:
Код безпеки *:

РІДНОВІР

Головна » 2011 » Квітень » 15 » С чоловічі імена ч.2
15:40
С чоловічі імена ч.2
СКІФ — за легендами, переказаними Геродотом, Скіф - один з трьох синів слов’янського Геракла, який дав ім’я народу скіфів. Геракл, вирушаючи до греків і залишаючи свою жону, дочку Борисфена з синами, дав їй свій лук і пояс з підвішеною до нього золотою чашею, і наказав передати тому з синів, хто зуміє підперезатися цим поясом і натягнути тятиву лука так, як це робив сам Геракл. Це завдання виконав лише наймолодший - Скіф, який і став царем країни. Див. ще Геракл.
 
СКОЛ — скорочення від Сколот.
 
СКОЛОТ — значення неясне; є думка, що від сколота -колотнеча, смута, сварка, бійка; ім’я скіфського царя, від якого походить і назва племені сколотів.
 
СКОМОНД — неясне; ім’я ятвязького князя, який був і верховним Волхвом, чаклуном (кінець ХІІІ ст.). Ятвяги -плем’я, яке в ХІІ - ХІІІ ст. входило до Галицько-волинського князівства, а в ХІІІ ст. перейшло до Литовського, хоча етнічно походило, вірогідно, з нащадків давніх прусів.
 
СКОПАСІЙ — ім’я скіфського воєначальника, який брав участь у війні з перськими військами Дарія.
 
СКОРИНА — скорняк - той, хто обробляє хутро і шкіру, кожум’яка.
 
СКОРОДУМ — кмітливий, той, хто швидко думає.
 
СКОРЯТА — хутровий, пухнастий.
 
СКОТЕНЬ — 1) за давніми уявленнями, скот (худоба) становив багатство родини, отже, скотень, скотич-багатій; пор. скотниця - скарбниця; 2) давньослов’янське котитися -народжувати, отже, може бути - "народжений”.
 
СКОТИЧ — те саме, що Скотень; ВК згадує боярина Скотича, "що не піддався хозарам” (дощ. 4-А, 4-Б). Тут Скотич і Скотень, очевидно, одна і та ж особа.
 
СКРИНЬ — скринька, шухляда; мабуть так звали людину, яка має "скриті” запаси, або має "скритний”, потаємний характер.
 
СКУРАТ — шкіряний, хутровий; від скура - шкіра, хутро.
 
СЛАВА1) пісня на прославлення Богів; вірогідно, праслов’янський корінь сла- відповідає санскритському сва-, що є дуже багатозначним: своя віра, радість, натхнення, прояснення, просвітлення; а також - дихання, здоров’я, благополуччя, благословення; 2) ім’я давньослов’янської Богині: Мати-Слава, Мати-Сва, яку уявляли у вигляді золотої птиці, яка співає пісню воїнам, закликаючи до переможного бою; золоте пір’я Матері-Слави прирівнюється до сонячного проміння.
 
СЛАВАТА — славлячий.
 
СЛАВЕН — слов’янин, славлячий Богів; слов’яни -люди, які славлять Богів. У ВК, дощ. 17-А згадується князь Славен із братом Сківом, які вели великі війни на сході.


СЛАВЕР — див. Славір.
 
СЛАВИБОР — славлячий боротьбу, або уславлений боротьбою
.

СЛАВИН — див. Славен; ім’я одного з проповідників Української Рідної Віри в Канаді (1915 - 1997 рр).
 
СЛАВІРдослівно "слов’янської віри”, славетний; ім’я князя, засновника міста Славенська (нинішній Новгород), його нащадками були новгородські князі, що вели свій рід від сина Славена - Венеда. Його ім’я часто згадується у ПВЛ, Йоакимівському літописі, ВК (дощ. 36 - Б): "А після нього був Лебедян, який звався Славер, і той був двадцять років”.
 

СЛАВКО — скорочене від імен на Слав-.
 
СЛАВОМИР — славлячий мир. Князь бодричів, наступник князя Дражка (ІХ ст.).
 
СЛАВОНІГ — уславлений ніжністю (від старослов’янського ніга - ніжність).
 
СЛАВОТВОР — ім’я-новотвір: творець слави.
 
СЛАВУТА — славетний.

СЛАВЯН — слов’янин.
 
СЛАВ’ЯТА — зменшене від Славута; ім’я згадується в ПВЛ.
 
СЛИНЬКО — слюнтяй; ім’я з берестяної грамоти
.

СЛОБОДАН — вільний, той, хто відійшов на слободу
- свободу.
 
СЛОВИШ — скорочення від Соловей. В Новгороді були знайдені при розкопках гуслі з написом: "Словиша”, вірогідно - ім’ям співця.
 
СЛОВУТА — те саме, що й Славута
 
СЛОВОТВОР — ім’я-новотвір: творець слова, письменник, поет.
 
СМІШКО — смішливий, усміхнений; народжений 1 квітня; за язичницьким календарем - День Сміху. У давніх джерелах згадується, що кияни відзначали це свято біля "ідола Сміха” (Г. Дяченко).
 
СМОЛА — смаглявий.
 
СМОЛИГА — те саме, що й Смола. Згадується в літописі в 1266 p.
 
СНІЖАН — народжений в снігову пору.

СНІЖКОсніжний, народжений під час снігопаду.


СНОВИДпобачений уві сні. Ім’я конюха Святополка Ізяславовича (1050-1113), що брав участь в осліпленні князя Василька Ростиславовича. Вплив Візантії, де осліплення, отруєння і тортури відповідали "нормам християнської моралі”, вже позначився на руському суспільстві. В язичницькій Русі таких злочинів ще не було, немає їх і у ВК.
 
СОБАНКО — можливо, похідне від собака.
 
СОБИНА — можливо, скорочення від імен на Собі-.
 
СОБІСЛАВ — сам себе славлячий.
 
СОБІБОР — той, що сам собі виборює необхідне.
 
СОБІМИР — 1) той, хто собі мир здобуває; 2) сам собі - громада (мир в значенні - люди).
 
СОБІМИСЛ — той, що сам про себе мислить.
 
СОБКО — можливо скорочення від імен на Собі-.
 
СОБОЛЬ — соболь.
 
СОБОТА — народжений на Соботку - Купальське свято (літнє сонцестояння - 20, 21 червня).
 
СОВА — сова.
 
СОКІЛ — сокіл.
 
СОКОЛЬНИК — той, хто займається соколиним мисливством, сокольничий.
 
СОЛН — сонячний.
 
СОЛОВЕЙ 1) соловей, красномовний. Ім’я надавалося Волхвам, музикантам, співцям, які вміли гарно промовляти, співати тощо; 2) відомий Волхв "вищий над жерцями Богомил, сладкоречія ради наречений Соловей”, який очолив боротьбу за Рідну Віру в Новгороді (за Татіщевим); 3) Соловій Гудимирович згадується в українських билинах галицького періоду; його по-батькові також вказує на професію гусляра, музики.
 
СОЛОГУБ1) за народною етимологією, близьке до богохульник: від солонце - сонце, дослівно "сонце губити”, пор. душогуб; 2) від "солодкі губи” - переносно улесливий, той, хто солодко говорить; 3) надто сонячний; пор.: Тригуб, або четверогубо - вчетверо, чотирикратний; якщо можлива аналогія з сугубо, усугублять - ускладнювати, побільшувати (значення побільшення якості).

СОНЦЕБОГ — найдавніший Бог всіх слов’ян; ще із спільноарійських часів Сонцебог уявлявся на золотій колісниці, запряженій білими кіньми. Блискуча постать Бога Сонця, його войовничий характер, золоті стріли, які він пускає по вітру - все це успадковане слов’янами від їхніх Предків аріїв. Імен Сонця багато: Бог, Сонце-Цар, Князь, Око Боже, Чадо Боже, Сонце Праведне, Сонце Красне, Сонце Трисвітле; а також теоніми: Дажбог, Божич, Білобог, Ярило, Ладо, Купайло, Припікало, Світовид.
 
СОНЦЕДАР — ім’я-новотвір: дарунок Сонця.
 
СОНЦЕЛЮБ — ім’я-новотвір: залюблений у Сонце.
 
СОНЦЕСЛАВ — ім’я-новотвір: той, хто славить Сонце.
 
СОРОКА — сорока, переносно "той, хто швидко говорить”.
 
СОЧЕНЬ — пиріжок із сиром, переносно "пухкий, повний”, соковитий.
 
СПАРГАПЕЙТ — ім’я скіфського царя (племені агатирсів), прадіда відомого філософа Анахарсія.
 
СПАС — давнє язичницьке ім’я Бога-рятівника від усяких бід і нещасть
 
СПАСЕН — спасенний; народжений на Спасівку.
 
СПАСИМИР — від Спас і мир - рятівник людей (або світу).
 
СПЄХ — 1) успішний, вдалий: дослівно "встигаючий”: 2) маленький дух, що допомагає в справах.
 
СТАВКО — 1) дослівно "поставлений”; 2) похідне від ставок.


СТАВР — пустомеля; від новгородського ставрі - ляси, баляси, пустослів’я. Відоме сказання про новгородця Ставра Годиновича.
 
СТАН — основа; західнослов’янське.
 
СТАНИЛО — від стан - основа.
 
СТАНИМИР — дослівно "стан миру”; мир, що встановився; постійний мир.
 
СТАНІСЛАВ — стійкий, непохитний; постійно славлячий, постійно славетний.
 
СТАНЯТА — скорочення від імен з основою Стан-.
 
СТАРОВИТ — від старийі витати, "старий витязь”.
 
СТАРОДУБ — "старий дуб” - священне дерево; можливо, так називали народжених під дубом.
 
СТАРОДУМ — "старі думи” - стародавні героїчні співи; можливо так називали виконавців тих пісень.
 
СТЕМИД — неясне; боярин, посол Олега Віщого до греків.
 
СТЕМИР — значення неясне; можливо скорочення від Станимир.
 
СТИПКО — значення неясне.
 
СТОГОСТЬ — дослівно "приймаючий сто гостей” -хлібосольний господар.
 
СТОЖАР — назва сузір’я; народжений під сузір’ям Тільця з 14 травня по 21 червня (українські назви: Бик, Тур, Велес, Волосожар, Баби).
 
СТОЙКО — стійкий; так називають дітей, які рано стають на ноги.
 
СТОЙМИР — 1) той, хто стоїть за мир; 2) стійкий мир.
 
СТОЙСЛАВ — стійка слава.
 
СТОЛПОСВІТ — від стовп (столп) і світ-, дослівно "стовп світла”, що підтримує світ. Ім’я сина князя Славена, згадується у ВК.
 
СТОЯН — стійкий.
 
СТРАЖ — сторож, охоронець; ім’я предка польського княжого роду Стражев.
 
СТРАХ — страх; ім’я московського купця ХV ст. -могло означати страшний зовнішній вигляд.

СТРАШИЛО — страшний, той, що лякає; некрасивий.
 
СТРАШИМИР — той, що лякає світ (мир) своїм виглядом, войовничістю, злістю, жорстокістю тощо.
 
СТРАШКО — зменшене від імен з основою Страх-. Відомо, що в ХІІ ст. у Новгороді проживав Страшко-серебряник.
 

СТРИБОГ — син Сварога (Сварожич). Бог Вітру (вихору, бурі). Вітри - Стрибожі онуки. Корінь стр- мають слова, що позначають швидкість: стріла, струмінь, стріляти, стрімкий.
 
СТРИГУН — той, що стриже шерсть.
 
СТРИЖАК — те саме, що Стригун.
 
СТУК — той, хто стукає. Ім’я з берести. При обряді наречення дитини слухали звуки довкілля, можливо ім’я Стук пов’язане саме зі стуком.
 
СТУПА — ступа (про незграбну людину).

СУВОР — сувора, похмура людина; порівняй латинське північ— сувора.
 
СУДАШ — суджений.
 
СУДИБОР — від судити і боротьба; боротьба в давні часи була способом доказу своєї правоти на суді - хто перемагав у двобою, той вважався правим.
 
СУДИВОЙ — суддя воїнів; див. також Судибор.
 
СУДИЛО — скорочення від імен на Суд-.
 
СУДИМИР — від "мир присудив” - як вирішила громада (люди).
 
СУДИСЛАВ — 1) дослівно "судити славно”, досвідчений, розсудливий; 2) той, хто роздумує (складає судження) про славу. Судислав був сином князя Володимира-христителя. Відомі з літопису й інші історичні особи з цим ім’ям, навіть християнський чернець Судислав.
 
СУДИША — зменшення від імен з основою Суд-.
 
СУДКО — зменшення від імен на Суд-.
 
СУДОР — сударь, добродій (з берестяної грамоти).
 
СУЛИБОР — від судиця - вид зброї і боротися: дослівно "борець на сулицях”.
 
СУМОРОК — народжений на смерканні.
 
СУРОВЕЙ — суворий.

СУРОНЖ — мабуть "сонячне світло”; у ВК згадується: "Бога Світла славимо Суронжа, аби минула зима і повернуло на літо” (дощ. 31). Вірогідно, синонім Світовида.
 
СУТОРМА — неспокій, безладдя; від тормошити — турбувати; пор. московське сутолока.
 
СУХАН — худий, виснажений.
 
СУХИЙ — те саме, що Сухан.
 
СЯБР — сусід (білоруське).
Категорія: Іменослов | Переглядів: 364 | Додав: ZlatoЯР | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]