Місячний календар |
---|
|
Наша кнопка |
---|
|
Країна |
---|
|
|
РІДНОВІР
Головна » 2011 » Квітень » 18 » Л
|
Чоловічі імена
ЛАДИМИР — 1) від лад і мир, 2) скорочення від Володимир. ЛАДИСЛАВ — 1) від ладі слава; 2) скорочення від Владислав. ЛАДО — Бог порядку (ладу), Дід-Ладо - пращур слов’ян; див. ще Ладобог та жіноче Лада. ЛАДОБОГ — Бог порядку, спокою, миру згадується у ВК, дощ. 38-А, де розповідається, яким Богам треба співати Славу: "І тому Ладобогу, який править лади родинні і благості всякі”. ЛАДОЛЮБ — люблячий лад, Бога Лада. ЛАДОМИР —ладуючий мир (людей). ЛАДОСЛАВ — славлячий Лада, див. ще Ладислав. ЛАЗЬНИК — у білоруській міфології - дух лазні (бані); йому залишають віник і воду, вважаючи, що він париться після півночі, тому не любить, якщо хтось затримується в лазні до ночі. Саме слово лазня походить від лазити - вилізати по драбинці на полицю, де парились. Див. ще Банник. ЛАПА — лапа; ім’я новгородського воєводи 1364 p. ЛЕБЕДЯН — син Лебедя; ім’я згадується у ВК, дощ. 34, 36-Б: "Лебедян, його ж називали ще Славер”, і він княжив після Кия 20 років. Варіант імені - Лебедень. ЛЕВКО — зменшене від лев (лев - символізує силу і владу); мотиви називання могли бути пов’язані також із Зодією (у сузір’ї Лева за астрономічним язичницьким календарем Сонце перебуває 11 серпня - 17 вересня). ЛЕПКО — гарний, красивий (діалектне українське лепський, ліпший). Див. також жіноче Ліпа. ЛЕСЛАВ — улесливий (від давньоруського лесть); уславлений лестощами. ЛЕЛЬ — Бог весняного оживлення природи; він же покровитель бджолярства та проростання хлібів; крім землеробського значення, він ще й опікун закоханих, допомагає обирати шлюбні пари; білоруси вважають, що Лель заколисує дітей, наводить на них сон. За польським істориком Длугошем, Лель і Полель - Божественні брати-близнюки, як у римській міфології Кастор і Полукс, що є помічниками людини, особливо воїнів, вершників, моряків; вони - втілення ідеї періодичної зміни життя і смерті, світла і темряви. ЛЕСЬ, ЛЕСЬКО — діалектне десь - є, єсть; утворене з частки ле і вказівного займенника се, що зазнав редукції, як наприклад, у слові ось; скорочення від Леслав (а не від Олександр, як це вважають нині). ЛЕХ — родоначальник поляків (легенда про трьох братів: Леха, Чеха, Руса); можливо близьке до російського Леший, Лешко, Лешак, що тотожне українському Лісовику; дослівно "мешканець лісу”. Пор. також зменшено пестливі форми цього імені: Лешек, Лешко, враховуючи польське походження племен радимичів і в’ятичів, які мігрували на територію Московії. ЛЕЩЕК — зменшене від Лех.
ЛЕГОКО — зменшене від Лех; ім’я короля Малої Польщі Лешка Краківського. ЛИХАЧ — лихий, злий; писемна згадка - ім’я попа Лихача 1161 p. ЛИХОВИД — 1) лихий на вид (вигляд); 2) той, хто бачив лихо. ЛИХОЛАТ — 1) той, хто має погані (лихі) лати (військовий обладунок); 2) пор. також московське переосмислення українського лихий (злий, поганий) - ліхой (бравий, зухвалий). ЛИХОТА — скорочення від імен на Лихо-. ЛІК — значення неясне; ім’я скіфа, сина царя Спаргапейта. В ті часи корінь Лік- був досить словотворчим (для власних імен) як у Греції, так і в Скіфії. ЛІПОКСАЙ — сучасна народна етимологія: "красивий цар”; ім’я скіфського царя, одного з синів Таргітая, родоначальника скіфського племені авхатів. Див. легенду: Таргітай. ЛІСКО — від ліс, можливо, народжений в лісі. ЛІСОВИК — лісовий дух, господар лісу; він ніби зливається з деревами, ховається в гіллях чи в покручених коренях дерев, борода його переплетена лісовими зелами, він оброслий зеленим мохом; шум дерев - це його голос; іноді він з’являється людині в образі зайця, дикого козла чи собаки, теляти, кішки, чи навіть поросяти; про нього є безліч повір’їв і переказів. Іноді Лісовиків уявляють як цілу родину з жінками й дітьми, які живуть в лісових хащах, господарюють і харчуються, як люди. Кожен ліс має свого Лісовика, і, якщо забреде чужий, трапляється сварка й бійка. Існує також уявлення про нього як про "царя Лісового”, високого поважного в білому одязі й з довгою сивою бородою, справедливого й мудрого повелителя звірів; він ніколи без причини не зашкодить людині. Лісовик охороняє ліс від надмірного полювання чи вирубування, але допомагає тим, хто дотримується правил поведінки в лісі. За звичаєм, у Лісовика просять дозволу на вхід у ліс, полювання, збирання ягід та грибів, ночівлю в лісових хатинках (куренях). Його задобрюють їжею, яку кладуть на галявині (жертвопринесення): хлібом, сиром, великодніми крашанками та ін. ЛІСУН — див. Лісовик. ЛІТАВЕЦЬ — див. Перелесник. ЛІТО — народжений влітку, або на Новоліття, тобто на першому весняному Молодику (первісно літо - рік). ЛОБ — головатий; переносно здоровий, міцний, грубий (пор. українське лобур, лобуряка). ЛОБАН — головатий.
ЛОЗКА — 1) від лоза - назва рослини; 2) лоза - весняна хороводна гра, в якій увесь хоровод проходить у "ворота” з піднятих рук двох учасниць, співаючи обрядові пісні. ЛОСЬ — 1) назва тварини; 2) давня назва сузір’я Великої Ведмедиці. ЛУГОВИК — дух лугу; луговий, польовий дух; живе в норах на лугу, виходить в полудень і при заході сонця; в цей час його вважають небезпечним для людини: може наслати лихоманку, іншу хворобу. Вірування в луговика характерні для північнослов’янських регіонів. ЛУДСЛАВ — 1) можливо дуд - видозмінене люд і слава - славний людяністю; 2) від лудити, полуда (одяг, сорочка, покриття, пелюшка) і слава; можливе дослівне значення: "відомий (славний) народженням в сорочці”. ЛУЗАН — назва горішка, який, дозрівши, сам вилущується. ЛУНЬ — сивий, сірий, білесий; лунь - хижий птах попелясто-сірого кольору. ЛУЧ — промінь. ЛУЧЕЗАР — від луч - промінь і зоря, народжений в променях зорі; болгарське. ЛЮБ — від любити, любов; ім’я духа-охоронця шлюбного ложа. Уявляється в образі пухнастого золотошерсного кота, який тримає в роті стебло рослини, що називається стрілолист. Вважається, що Люб відганяє від спальні Нелюба - такого ж кота, тільки чорного. Любу приносять пожертви у вигляді спеціально випеченого хліба (жіночого і чоловічого символів), які ставлять у потаємних місцях спальні. ЛЮБАС — коханець. ЛЮБИК — любий; скорочення від імен на Люб-. ЛЮБИМ — любимий син. ЛЮБИСЛАВ — люблячий славу (Богиню Славу). ЛЮБМЕЛЬ — у білорусів Бог шлюбу; на весіллях його зображає гарний хлопчик років десяти - дванадцяти, вдягнутий у білу сорочку, червоні чобітки, червоний пояс і вінок з червоних квітів; він сидить біля молодих, кладе молодій у черевик гроші, бажаючи цим багатства молодому подружжю; йому співають пісню як весільному Божеству. ЛЮБОДАР — дарунок любові. ЛЮБОЗОР — 1) люблячий зорі; 2) любий, приємний на вигляд (для зору). ЛЮБОМИЛ — любий і милий. ЛЮБОМИР — любий для миру (людей).
ЛЮБОМИСЛ — люблячий мислити. ЛЮБОМУДР — люблячий мудрість. ЛЮБОНІГ — люблячий ніжність (від давньоруського ніга, ніжність). ЛЮБОР — скорочене "люблячий боротьбу”. ЛЮБОЧАД — люблячий дітей (від слов’янського чадо - дитина). ЛЮБОШ — скорочення від імен на Люб-. ЛЮБОЯР — дослівно: "люблячий пристрасно” - від любов і яр - пристрасть, нестримність. ЛЮБША — скорочення від імен на Люб-. ЛЮДМИЛ — людям милий. ЛЮДОМИЛ — людям милий. ЛЮДОМИР — мирний з людьми; ладуючий людей. ЛЮДОСЛАВ — славлений людьми; славлячий людей. ЛЮДОТА — можливо, скорочення від імен на Люд-; документальне ім’я київського коваля-зброяра Х ст. (напис на мечі: "Коваль Людота”). ЛЮТ — лютий, злий, суворий; народжений в лютому; Лют Свенельдич - ім’я сина воєводи Свенельда. ЛЮТИЧ — лютичі - назва слов’янського племені; ім’я відетнонімного походження: чоловік з племені лютичів. ЛЮТКО — те саме, що й Лют. ЛЮТОБОР — лютий в боротьбі. ЛЮТОБРАН — лютий в боротьбі (на полі брані -борні). ЛЮТОМИСЛ — мислячий суворо, люто. ЛЯДА — за польським істориком Длугошем, Ляда -язичницький Бог західних слов’ян, тотожний римському Марсу, який первісно вважався Богом весняного цвітіння, пробудження природи, а пізніше - войовничості. ЛЯШКО — зменшене від Лех, Лешко (українська форма лях - давня назва поляків).
ЛАБУНЯ — від слова лабуня, лапуня (дала); пестливе ім’я. ЛАГОДА — та, що залагоджує всякі справи, ладує, дає спокій і лад. ЛАГУТА — від лагомина - солодощі, ласощі (див. Б. Грінченко: "всякі лагоминки - сливи вагові, родзинки, фиги та маслини”). ЛАДА — Богиня материнства, старша Рожаниця, мати двох першопочатків життя Лелі (Води, жіночості) й Полеля (Вогню, мужності) - опікунка гармонії, ладу у Всесвіті. Чоловіча пара Лади - Ладо (Дід Ладо) згадується у ВК, як Бог, що відкрив людям через мужнього мужа Квасура секрет приготування священного напою сури, який русичі п’ють на славу Божу (ВК, дощ. 22). За легендами, у Києві стояв храм Богині Лади, де була її статуя, прикрашена коштовностями, її одяг був гаптований золотими нитками. На голові Лади був завжди свіжий трояндовий вінок, а за руку вона тримала Божественне дитя - свого крилатого сина Леля. Його крилатість - символ невловимої любові, а з його долонь сиплються іскорки - символ пристрасного вогню. ("Словарь славянской мифологии”). ЛАДИМИРА — див. Ладомира. ЛАДОГА — вірогідно, перекручене Лагода; від Ладо, Лада. ЛАДОМИРА — від Лада і мир. ЛАДОСЛАВА — та, що прославляє Богиню Ладу. ЛАОДІКА — ім’я слов’янської дівчини, яка несла священні дари, загорнуті в солому до храму Артеміди. Можливо, перекручене Геродотом на грецький лад слов’янське Лагодіка (від лагода) або Ладоока (від народного "Око Лада” - купальське Сонце). Докладніше про цей історичний факт див. Гіпероха. ЛЕБІДЬ — лебідка (жіночий рід від лебідь) - в Київській Русі слово лебідь вжилося і в жіночому роді, пор. "лебідь біла”. Ім’я княжни, легендарної сестри Кия, Щека і Хорива, засновників Києва, відоме у формі Либідь; однойменна назва річки. ЛЕДА — мати Леля і Полеля (за польським істориком Стрийковським), тотожна з Ладою. ЛЕЛЯ — Богиня дівочої любові, молодша Рожаниця, дочка Богині Лади; таке ім’я надавалося дівчаткам, які народилися навесні (22 квітня - свято Лелі, Лельник). ЛЕСЛАВА — улеслива; див. чоловіче Леслав. ЛЕСЯ — зменшено-пестливе від Леслава (а не Лариса чи Олександра). ЛЕТЕНИЦЯ — Блискавиця, жінка Бога Перуна (Перуниця); її день 22 липня; мотиви називання - народження на Перуновому тижні. Варіант імені Літавиця. ЛИБІДЬ — 1) первісно від либкий - грузький, болотистий; з праслов’янського *lyb - вода; 2) як варіант, дибитись - посміхатися без видимої причини через переповнення щастям; ім’я легендарної княжни Київської, див. ще Лебідь. ЛІБУША — від слов’янського люба (варіант Любуша); ім’я чеської княжни V - VI ст.
ЛІЛЕЯ — квітка лілеї; ім’я-новотвір, хоча не виключено, що від старослов’янського леліяти - ніжити, пестити, викохувати, плекати. ЛІПА— зі старослов’янського красива; пор. ліпше-краще. ЛІТАВИЦЯ — казкова жіноча істота, що спокушає молодих чоловіків, уявляється як вогненна літаюча змія, що перетворюється на жінку-красуню (пор. з чоловічим аналогом Літавцем, Перелесником, що спокушає жінок). ЛІТО — Богиня літа; мотиви називання - час народження. Уявляється як молода жінка в зелених, завитих червоними квітами шатах, з дарунками (плодами, овочами) в руках. ЛОЛА —1) вірогідно, що Лола - це одна з форм імені Лелі; 2) в значенні "дитя”, "лялька”. Відоме пряслице з Дунайської Болгарії з написом "Лолин пряслень”. ЛУНА — старослов’янське відблиск, промінь, світло (пор. луна - відгомін, відголосок: "пішла луна гаєм”); заміна слов’янського слова Місяць індоєвропейським *louksna сталася внаслідок віри в магічні властивості Місяця як жіночої Богині чарів, і заборони (табу) вживати без потреби первісну форму імені Богині. За Г. Дяченком, у давніх слов’ян Луна називалась "Царицею Небесною”, що також є замінником власного імені, і була покровителькою жіноцтва (пор. зв’язок жіночого організму з місячними циклами). ЛЮБА — скорочення від Любов, Любава. ЛЮБАВА — любима, кохана; в українському язичництві Любава - одна із назв сузір’я Тільця, яке має найбільше народних назв; народжена в період з 14 травня по 21 червня. ЛЮБИСЛАВА — див. чоловіче Любислав. ЛЮБИСТИЦЯ — ім’я одної з русалок. ЛЮБКА — коханка.
ЛЮБОВ — 1) любов; походить з індоєвропейського *leubh - любити, кохати, бажати; як ім’я почало вживатися ще в давньослов’янські часи; 2) на думку офіційного мовознавства, ім’я Любов є калькою з грецького Агапія, що видається непереконливим (див. ЕСУМ, том ІІІ, ст. 321); запереченням цього є велика кількість слов’янських імен з коренем Люб-, що засвідчує цей Іменослов; ці імена аж ніяк не могли бути кальками ні з грецької, ні з латини; 3) християнські проповідники, створюючи міфи про "святих” Віру, Надію та Любов, переклали латинське Харіта нашим іменем Любов, що тим більше виглядає, як "шите білими нитками”. ЛЮБОГНІВА — первісне значення, вірогідно, від огниво - в значенні запальна, палка, гаряча, пристрасна в любощах (коханні); менш вірогідно - від "любить гніватися”. ЛЮБОМИЛА — люба й мила. ЛЮБОМИРА — та, що любить мир (людей). ЛЮБОМУДРА — та, що любить мудрість. ЛЮБОНІГА— люба й ніжна. ЛЮБОРАДА — дослівно "любощам рада”. ЛЮБУША — див. Лібуша. ЛЮДМИЛА — людям мила. ЛЮДОМИЛА — те саме, що й Людмила. ЛЮДОСЛАВА — уславлена людьми. ЛЯЛЯ — 1) одна з форм імені Лелі; 2) лялечка, маленька дитинка; 3) ім’я дівчини, навколо якої водять весняний хоровод, танцюють і співають, а вона обдаровує подруг молоком, маслом, сиром, вінками. Обряд називається Лельником, Ляльником і відбувається 22 квітня, напередодні свята Ярила. ЛЬОЛЯ — в "дитячій” мові - дитяча сорочечка; переносно: народжена в сорочці (щаслива).
|
Категорія: Іменослов |
Переглядів: 1128 |
Додав: ZlatoЯР
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|