| Місячний календар |
|---|
|
| Наша кнопка |
|---|
|
| Країна |
|---|
 |
|
РІДНОВІР
Головна » 2011 » Квітень » 18 » Л
|
Чоловічі імена
ЛАДИМИР
— 1) від лад і мир, 2) скорочення від Володимир. ЛАДИСЛАВ
— 1) від ладі слава; 2) скорочення від Владислав. ЛАДО
— Бог порядку (ладу), Дід-Ладо - пращур слов’ян; див. ще Ладобог та жіноче
Лада.
ЛАДОБОГ
— Бог порядку, спокою, миру згадується у ВК, дощ. 38-А, де розповідається,
яким Богам треба співати Славу: "І тому Ладобогу, який править лади родинні
і благості всякі”.
ЛАДОЛЮБ
— люблячий лад, Бога Лада.
ЛАДОМИР
—ладуючий мир (людей).
ЛАДОСЛАВ
— славлячий Лада, див. ще Ладислав.
ЛАЗЬНИК — у білоруській міфології
- дух лазні (бані); йому залишають віник і воду, вважаючи, що він париться
після півночі, тому не любить, якщо хтось затримується в лазні до ночі.
Саме слово лазня походить від лазити - вилізати по драбинці на полицю,
де парились. Див. ще Банник.
ЛАПА — лапа; ім’я новгородського
воєводи 1364 p.
ЛЕБЕДЯН — син Лебедя; ім’я
згадується у ВК, дощ. 34, 36-Б: "Лебедян, його ж називали ще Славер”, і
він княжив після Кия 20 років. Варіант імені - Лебедень.
ЛЕВКО — зменшене від лев (лев
- символізує силу і владу); мотиви називання могли бути пов’язані також
із Зодією (у сузір’ї Лева за астрономічним язичницьким календарем Сонце
перебуває 11 серпня - 17 вересня).
ЛЕПКО — гарний, красивий (діалектне
українське лепський, ліпший). Див. також жіноче Ліпа.
ЛЕСЛАВ — улесливий (від давньоруського
лесть); уславлений лестощами.
ЛЕЛЬ — Бог весняного оживлення
природи; він же покровитель бджолярства та проростання хлібів; крім землеробського
значення, він ще й опікун закоханих, допомагає обирати шлюбні пари; білоруси
вважають, що Лель заколисує дітей, наводить на них сон. За польським істориком
Длугошем, Лель і Полель - Божественні брати-близнюки, як у римській міфології
Кастор і Полукс, що є помічниками людини, особливо воїнів, вершників, моряків;
вони - втілення ідеї періодичної зміни життя і смерті, світла і темряви.
ЛЕСЬ, ЛЕСЬКО — діалектне десь
- є, єсть; утворене з частки ле і вказівного займенника се, що зазнав редукції,
як наприклад, у слові ось; скорочення від Леслав (а не від Олександр, як
це вважають нині).
ЛЕХ — родоначальник поляків
(легенда про трьох братів: Леха, Чеха, Руса); можливо близьке до російського
Леший, Лешко, Лешак, що тотожне українському Лісовику; дослівно "мешканець
лісу”. Пор. також зменшено пестливі форми цього імені: Лешек, Лешко, враховуючи
польське походження племен радимичів і в’ятичів, які мігрували на територію
Московії.
ЛЕЩЕК — зменшене від Лех.
ЛЕГОКО — зменшене від Лех;
ім’я короля Малої Польщі Лешка Краківського.
ЛИХАЧ — лихий, злий; писемна
згадка - ім’я попа Лихача 1161 p.
ЛИХОВИД — 1) лихий на вид (вигляд);
2) той, хто бачив лихо.
ЛИХОЛАТ — 1) той, хто має погані
(лихі) лати (військовий обладунок); 2) пор. також московське переосмислення
українського лихий (злий, поганий) - ліхой (бравий, зухвалий).
ЛИХОТА — скорочення від імен
на Лихо-.
ЛІК — значення неясне; ім’я
скіфа, сина царя Спаргапейта. В ті часи корінь Лік- був досить словотворчим
(для власних імен) як у Греції, так і в Скіфії.
ЛІПОКСАЙ — сучасна народна
етимологія: "красивий цар”; ім’я скіфського царя, одного з синів
Таргітая,
родоначальника скіфського племені авхатів. Див. легенду: Таргітай.
ЛІСКО — від ліс, можливо, народжений
в лісі.
ЛІСОВИК — лісовий дух, господар
лісу; він ніби зливається з деревами, ховається в гіллях чи в покручених
коренях дерев, борода його переплетена лісовими зелами, він оброслий зеленим
мохом; шум дерев - це його голос; іноді він з’являється людині в образі
зайця, дикого козла чи собаки, теляти, кішки, чи навіть поросяти; про нього
є безліч повір’їв і переказів. Іноді Лісовиків уявляють як цілу родину
з жінками й дітьми, які живуть в лісових хащах, господарюють і харчуються,
як люди. Кожен ліс має свого Лісовика, і, якщо забреде чужий, трапляється
сварка й бійка. Існує також уявлення про нього як про "царя Лісового”,
високого поважного в білому одязі й з довгою сивою бородою, справедливого
й мудрого повелителя звірів; він ніколи без причини не зашкодить людині.
Лісовик охороняє ліс від надмірного полювання чи вирубування, але допомагає
тим, хто дотримується правил поведінки в лісі. За звичаєм, у Лісовика просять
дозволу на вхід у ліс, полювання, збирання ягід та грибів, ночівлю в лісових
хатинках (куренях). Його задобрюють їжею, яку кладуть на галявині (жертвопринесення):
хлібом, сиром, великодніми крашанками та ін.
ЛІСУН
— див. Лісовик.
ЛІТАВЕЦЬ — див. Перелесник.
ЛІТО — народжений влітку, або
на Новоліття, тобто на першому весняному Молодику (первісно літо - рік).
ЛОБ — головатий; переносно
здоровий, міцний, грубий (пор. українське лобур, лобуряка).
ЛОБАН — головатий.
ЛОЗКА — 1) від лоза - назва
рослини; 2) лоза - весняна хороводна гра, в якій увесь хоровод
проходить
у "ворота” з піднятих рук двох учасниць, співаючи обрядові пісні.
ЛОСЬ — 1) назва тварини; 2)
давня назва сузір’я Великої Ведмедиці.
ЛУГОВИК — дух лугу; луговий,
польовий дух; живе в норах на лугу, виходить в полудень і при заході сонця;
в цей час його вважають небезпечним для людини: може наслати лихоманку,
іншу хворобу. Вірування в луговика характерні для північнослов’янських
регіонів.
ЛУДСЛАВ — 1) можливо дуд -
видозмінене люд і слава - славний людяністю; 2) від лудити, полуда (одяг,
сорочка, покриття, пелюшка) і слава; можливе дослівне значення: "відомий
(славний) народженням в сорочці”.
ЛУЗАН — назва горішка, який,
дозрівши, сам вилущується.
ЛУНЬ — сивий, сірий, білесий;
лунь - хижий птах попелясто-сірого кольору.
ЛУЧ — промінь.
ЛУЧЕЗАР
— від луч - промінь і зоря, народжений в променях зорі; болгарське.
ЛЮБ — від любити, любов; ім’я
духа-охоронця шлюбного ложа. Уявляється в образі пухнастого золотошерсного
кота, який тримає в роті стебло рослини, що називається стрілолист. Вважається,
що Люб відганяє від спальні Нелюба - такого ж кота, тільки чорного. Любу
приносять пожертви у вигляді спеціально випеченого хліба (жіночого і чоловічого
символів), які ставлять у потаємних місцях спальні.
ЛЮБАС — коханець.
ЛЮБИК — любий; скорочення від
імен на Люб-.
ЛЮБИМ — любимий син.
ЛЮБИСЛАВ
— люблячий славу (Богиню Славу).
ЛЮБМЕЛЬ — у білорусів Бог шлюбу;
на весіллях його зображає гарний хлопчик років десяти - дванадцяти, вдягнутий
у білу сорочку, червоні чобітки, червоний пояс і вінок з червоних квітів;
він сидить біля молодих, кладе молодій у черевик гроші, бажаючи цим багатства
молодому подружжю; йому співають пісню як весільному Божеству.
ЛЮБОДАР
— дарунок любові.
ЛЮБОЗОР
— 1) люблячий зорі; 2) любий, приємний на вигляд (для зору).
ЛЮБОМИЛ
— любий і милий.
ЛЮБОМИР
— любий для миру (людей).
ЛЮБОМИСЛ
— люблячий мислити.
ЛЮБОМУДР
— люблячий мудрість.
ЛЮБОНІГ — люблячий ніжність
(від давньоруського ніга, ніжність).
ЛЮБОР — скорочене "люблячий
боротьбу”.
ЛЮБОЧАД — люблячий дітей (від
слов’янського чадо - дитина).
ЛЮБОШ — скорочення від імен
на Люб-.
ЛЮБОЯР
— дослівно: "люблячий пристрасно” - від любов і яр - пристрасть, нестримність.
ЛЮБША — скорочення від імен
на Люб-.
ЛЮДМИЛ — людям милий.
ЛЮДОМИЛ
— людям милий.
ЛЮДОМИР
— мирний з людьми; ладуючий людей.
ЛЮДОСЛАВ
— славлений людьми; славлячий людей.
ЛЮДОТА — можливо, скорочення
від імен на Люд-; документальне ім’я київського коваля-зброяра Х ст. (напис
на мечі: "Коваль Людота”).
ЛЮТ — лютий, злий, суворий;
народжений в лютому; Лют Свенельдич - ім’я сина воєводи Свенельда.
ЛЮТИЧ — лютичі - назва слов’янського
племені; ім’я відетнонімного походження: чоловік з племені лютичів.
ЛЮТКО — те саме, що й Лют.
ЛЮТОБОР — лютий в боротьбі.
ЛЮТОБРАН — лютий в боротьбі
(на полі брані -борні).
ЛЮТОМИСЛ — мислячий суворо,
люто.
ЛЯДА
— за польським істориком Длугошем, Ляда -язичницький Бог західних слов’ян,
тотожний римському Марсу, який первісно вважався Богом весняного цвітіння,
пробудження природи, а пізніше - войовничості.
ЛЯШКО — зменшене від Лех, Лешко
(українська форма лях - давня назва поляків).
ЛАБУНЯ
— від слова лабуня, лапуня (дала); пестливе ім’я.
ЛАГОДА
— та, що залагоджує всякі справи, ладує, дає спокій і лад.
ЛАГУТА
— від лагомина - солодощі, ласощі (див. Б. Грінченко: "всякі лагоминки
- сливи вагові, родзинки, фиги та маслини”).
ЛАДА
— Богиня материнства, старша Рожаниця, мати двох першопочатків життя Лелі
(Води, жіночості) й Полеля (Вогню, мужності) - опікунка гармонії, ладу
у Всесвіті. Чоловіча пара Лади - Ладо (Дід Ладо) згадується у ВК, як Бог,
що відкрив людям через мужнього мужа Квасура секрет приготування священного
напою сури, який русичі п’ють на славу Божу (ВК, дощ. 22). За легендами,
у Києві стояв храм Богині Лади, де була її статуя, прикрашена коштовностями,
її одяг був гаптований золотими нитками. На голові Лади був завжди свіжий
трояндовий вінок, а за руку вона тримала Божественне дитя - свого крилатого
сина Леля. Його крилатість - символ невловимої любові, а з його долонь
сиплються іскорки - символ пристрасного вогню. ("Словарь славянской мифологии”).
ЛАДИМИРА
— див. Ладомира.
ЛАДОГА
— вірогідно, перекручене Лагода; від Ладо, Лада.
ЛАДОМИРА
— від Лада і мир.
ЛАДОСЛАВА
— та, що прославляє Богиню Ладу.
ЛАОДІКА
— ім’я слов’янської дівчини, яка несла священні дари, загорнуті в солому
до храму Артеміди. Можливо, перекручене Геродотом на грецький лад слов’янське
Лагодіка (від лагода) або Ладоока (від народного "Око Лада” - купальське
Сонце). Докладніше про цей історичний факт див. Гіпероха.
ЛЕБІДЬ
— лебідка (жіночий рід від лебідь) - в Київській Русі слово лебідь вжилося
і в жіночому роді, пор. "лебідь біла”. Ім’я княжни, легендарної сестри
Кия, Щека і Хорива, засновників Києва, відоме у формі Либідь; однойменна
назва річки.
ЛЕДА
— мати Леля і Полеля (за польським істориком Стрийковським), тотожна з
Ладою.
ЛЕЛЯ
— Богиня дівочої любові, молодша Рожаниця, дочка Богині Лади; таке ім’я
надавалося дівчаткам, які народилися навесні (22 квітня - свято Лелі, Лельник).
ЛЕСЛАВА
— улеслива; див. чоловіче Леслав.
ЛЕСЯ
— зменшено-пестливе від Леслава (а не Лариса чи Олександра).
ЛЕТЕНИЦЯ
— Блискавиця, жінка Бога Перуна (Перуниця); її день 22 липня; мотиви називання
- народження на Перуновому тижні. Варіант імені Літавиця.
ЛИБІДЬ
— 1) первісно від либкий - грузький, болотистий; з праслов’янського *lyb
- вода; 2) як варіант, дибитись - посміхатися без видимої причини через
переповнення щастям; ім’я легендарної княжни Київської, див. ще Лебідь.
ЛІБУША
— від слов’янського люба (варіант Любуша); ім’я чеської княжни V - VI ст.
ЛІЛЕЯ
— квітка лілеї; ім’я-новотвір, хоча не виключено, що від старослов’янського
леліяти - ніжити, пестити, викохувати, плекати.
ЛІПА—
зі старослов’янського красива; пор. ліпше-краще.
ЛІТАВИЦЯ
— казкова жіноча істота, що спокушає молодих чоловіків, уявляється як вогненна
літаюча змія, що перетворюється на жінку-красуню (пор. з чоловічим аналогом
Літавцем, Перелесником, що спокушає жінок).
ЛІТО
— Богиня літа; мотиви називання - час народження. Уявляється як молода
жінка в зелених, завитих червоними квітами шатах, з дарунками (плодами,
овочами) в руках.
ЛОЛА
—1) вірогідно, що Лола - це одна з форм імені Лелі; 2) в значенні "дитя”,
"лялька”. Відоме пряслице з Дунайської Болгарії з написом "Лолин пряслень”.
ЛУНА
— старослов’янське відблиск, промінь, світло (пор. луна - відгомін, відголосок:
"пішла луна гаєм”); заміна слов’янського слова Місяць індоєвропейським
*louksna сталася внаслідок віри в магічні властивості Місяця як жіночої
Богині чарів, і заборони (табу) вживати без потреби первісну форму імені
Богині. За Г. Дяченком, у давніх слов’ян Луна називалась "Царицею Небесною”,
що також є замінником власного імені, і була покровителькою жіноцтва (пор.
зв’язок жіночого організму з місячними циклами).
ЛЮБА
— скорочення від Любов, Любава.
ЛЮБАВА
— любима, кохана; в українському язичництві Любава - одна із назв сузір’я
Тільця, яке має найбільше народних назв; народжена в період з 14 травня
по 21 червня.
ЛЮБИСЛАВА
— див. чоловіче Любислав.
ЛЮБИСТИЦЯ
— ім’я одної з русалок.
ЛЮБКА
— коханка.
ЛЮБОВ
— 1) любов; походить з індоєвропейського *leubh - любити, кохати, бажати;
як ім’я почало вживатися ще в давньослов’янські часи; 2) на думку офіційного
мовознавства, ім’я Любов є калькою з грецького Агапія, що видається непереконливим
(див. ЕСУМ, том ІІІ, ст. 321); запереченням цього є велика кількість слов’янських
імен з коренем Люб-, що засвідчує цей Іменослов; ці імена аж ніяк не могли
бути кальками ні з грецької, ні з латини; 3) християнські проповідники,
створюючи міфи про "святих” Віру, Надію та Любов, переклали латинське Харіта
нашим іменем Любов, що тим більше виглядає, як "шите білими нитками”.
ЛЮБОГНІВА
— первісне значення, вірогідно, від огниво - в значенні запальна, палка,
гаряча, пристрасна в любощах (коханні); менш вірогідно - від "любить гніватися”.
ЛЮБОМИЛА
— люба й мила.
ЛЮБОМИРА
— та, що любить мир (людей).
ЛЮБОМУДРА
— та, що любить мудрість.
ЛЮБОНІГА—
люба й ніжна.
ЛЮБОРАДА
— дослівно "любощам рада”.
ЛЮБУША
— див. Лібуша.
ЛЮДМИЛА
— людям мила.
ЛЮДОМИЛА
— те саме, що й Людмила.
ЛЮДОСЛАВА
— уславлена людьми.
ЛЯЛЯ
— 1) одна з форм імені Лелі; 2) лялечка, маленька дитинка; 3) ім’я дівчини,
навколо якої водять весняний хоровод, танцюють і співають, а вона обдаровує
подруг молоком, маслом, сиром, вінками. Обряд називається Лельником, Ляльником
і відбувається 22 квітня, напередодні свята Ярила.
ЛЬОЛЯ
— в "дитячій” мові - дитяча сорочечка; переносно: народжена в сорочці (щаслива).
|
|
Категорія: Іменослов |
Переглядів: 1128 |
Додав: ZlatoЯР
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|
