К - 19 Квітня 2011 - РІДНОВІР
Четвер
23.03.2017
15:15
Категорії розділу
Новини [21]
Коло Свароже [74]
Правослов [63]
Іменослов [32]
Тranslator
Календар
«  Квітень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Місячний календар
Фазы Луны на RedDay.ru (Ровно)
Форма входу
Пошук
Наше опитування
"Велесова книга " для Вас це:
Всього відповідей: 102
Погода
Наша кнопка

Рідновір

[Отримати код кнопки]
Цікаві сайти
Світанкові роси. Ляльки, мотанки, дерев'яні вироби, амулети... Український стиль: Прикольні патріотичні футболки :: вишиванки :: подарунки Українські вишиванки Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» Журнал РЕЗЬБА ПО ДЕРЕВУ Бандерштат Официальный сайт Burzum и Варга Викернеса тм Древосвет - деревянные игрушки, конструкторы Природа и др... Українські пісні Світанкові роси. Ляльки, мотанки, дерев'яні вироби, обереги... Українські скарби
Країна
free counters
Статистика
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
MP3
Зворотній звя"зок
Ім`я відправника *:
E-mail відправника *:
Web-site:
Тема листа:
Текст повідомлення *:
Оцінка сайту:
Код безпеки *:

РІДНОВІР

Головна » 2011 » Квітень » 19 » К
17:09
К
Чоловічі імена

КАДМ — значення неясне; можливо
від давньослов’янського кадити; син Скіфа, про якого згадує Геродот. Відзначався
високою порядністю й почуттям обов’язку, виконав доручення Гелона під час
війни з греками.
 
КАДЮК — від давньоруського
кадити - курити, диміти пахучими рослинами при язичницьких Богослужбах;
кадило - назва ефіроносної рослини, квітки якої розкриваються вночі і сильно
приємно пахнуть (лат. назва Melittis L).
 
КАЗИМИР — від "казати про мир”,
тобто передбачати, провіщати мир; ім’я польського короля Казімєжа (нар.
1458 p.), який прославився надзвичайною християнською набожністю.
 
КАЗКА — оповідач, казкар.
 
КАЛИНА — назва рослини; чоловіче
і жіноче імена, які надавалися переважно знавцям трав, знахарям.
 
КАЛИНКА — від калина; ім’я
знахаря, закатованого християнами в Москві 1677 року за "чародєйство”.
 
КАПИЦЯ — вірогідно, від капище
- слов’янський храм, місце поклоніння Богам; пор. український південний
діалект кабиця - плита, невеличка пічка, що будується на подвір’ї для приготування
їжі в теплу пору року.
 
КАРИСЛАВ — прославлений карою.
 
КАРН — можливо від кара; ім’я
згадується в літописах - посол Олега Віщого до греків. Див. жіноче Карна.
 
КВАСУРА — дослівно: той, що
"квасить суру” (готує священний напій); ім’я з ВК, дощ. 22: Бог Ладо відкрив
Квасурі секрет приготування священної сури.
 
КВІТАН — народжений у квітні.
 
КИЙ
— кий, палиця з навершям - атрибут князівської влади; історичне ім’я князя,
засновника м. Києва; неодноразово згадується у ВК (дощ. 7-Б, 15 -Б, ЗІ,
38-А та ін.).
 
КІСЕК, КИСЬКО — 1) киса - мішок,
гаманець для грошей; 2) похідне від кіска - коса (пор. варіант назви косак
- козак); 3) похідне від кицька; ім’я зафіксоване у ВК: один з прабатьків
слов’ян, названий "сином Дажбога”: Кишек Великий, внук Бастарна, правив
у Голині (Голуні) -столиці Руськолані, який руси залишили через прихід
гунів і осіли в Києві (дощ. 17-а, 17-В, 19, 25, 35-А та ін.); варіанти
імені: Кісте, Киська, Кишек.
 
КЛЯ — закляття; ім’я з берестяної
грамоти.
 
КОБЯ — поширена думка, що це
ім’я тюркського походження за аналогією імені половецького хана Кобяка;
однак, є припущення - від слов’янського кобник - ворожбит; той, хто ворожить
за польотом птахів; цікаво також порівняти зі словацьким коблииа - податок
священикові, що сплачується міркою зерна (міра сипучих речовин взагалі);
кобь - ворожба.
 
КОВАЛЬ — коваль.

КОЗА — коза (можливо, народжений
на Коляду, коли водять "козу”, або під сузір’ям Козоріг; астрономічно для
нашого часу: 19 січня -16 лютого).
 
КОЛ — кілок; ім’я згадується
у ПВЛ - боярин, посол від князя Ігоря до греків.
 
КОЛА, КОЛО — можливо, від коло
- сонце, а також небо (подібне до грецького polos - вісь, полюс, небо,
оберт; пор. слов’янське Сварга, коловорот); один з прабатьків слов’янорусів
(пор. з ім’ям Колоксая - сина першого скіфа Таргітая).
 
КОЛИВАН — ім’я казкового велетня,
під яким "коливається земля”.
 
КОЛОБУД — пробуджуючий сонце.
 
КОЛОВЕРША — дух, що допомагає
відунам накопичувати багатство; уявляється у вигляді зайця, або чорної
кішки, що живе під полом, або під піччю, має спеціальний мішок для припасів,
які приносить господарю (господині). Інша форма імені - Коловергиш; значення
імені - швидкий, вертлявий.
 
КОЛОВРАТ
— коловорот (знак Сварги, Сварога); документальне ім’я хороброго русича,
що відзначився в битвах з полками Батия.
 
КОЛОКСАЙ — можливо, "Сонце-цар”;
ім’я скіфського царя, наймолодшого сина першочоловіка Таргітая, який успадкував
батьківський трон і став родоначальником племені паралатів. Див. легенду
про це: Таргітай. Грецький поет VІІ ст. до н.е. Алкман писав: "швидконогі
Колоксаєві коні”, де коні є метафорою Сонця. Колоксай - не тільки культурний
герой скіфів, але й астральне Божество, пов’язане зі святом весняного воскресіння
Сонця.
 
КОЛОТ — можливо, скорочення
від сколот (представник племені сколотів).
 
КОЛОТИЛО — 1) від колотити
(розмішувати, збивати масло тощо); 2) колотити - бити.
 
КОЛЯДА
— 1) у Густинському літописі так називається Бог зимового Сонця (це досі
єдине писемне джерело, що вказує на Бога Коляду, бо решта належать до усної
народної міфології); 2) слово коляда - багатозначне: Святий Вечір, обряд
славлення на Різдво, сама пісня, винагорода за колядування, різдвяний подарунок;
значення слова сучасне мовознавство пов’язує з нижньолужицьким колода.,
праслов’янським коленда, колокол, латинським calendae та ін.; 3) мотиви
надання імені людині - народження на свято Коляди (21, 22 грудня). Нині
існує прізвище Коляда. Див. ще жіноче Коляда.
 
КОМОНЕБРАНИЧ — кінний воїн;
ім’я князя згадується у ВК, дощ. 25.
 
КОРІНЬ — корінь; символіка
кореня глибока - зв’язок з родом, міцність, джерело росту: "Де є коріння,
там виросте й гілля”.

КОРОЧУН
— є припущення, що Корочун (Карачун) -одне з імен давньослов’янського Бога
зимового Сонця, однак писемних відомостей про нього не маємо; дослівно
"короткий день”; назва різдвяного пряника у вигляді вісімки, яким пригощають
колядників; найбільш доведеним є його значення як періоду часу від осіннього
рівнодення до зимового сонцестояння; мотиви називання дітей - народження
в цей час. Див. також Кречун, Куцень.
 
КОСНЯТА — скорочення від Коснятин.
 
КОСНЯТИН — 1) українське запізнілий-
від діалектного косніти - зволікати, затримуватися; ім’я зафіксоване в
1018 p. 2) нерішучий, небалакучий (пор. також московське "косноязичний”).
 
КОСНЯЧКО — те саме, що й Коснятин.
 
КОСТИРЯ — 1) від костер - купа
дров, складена для вогнища; 2) від костриця - назва рослини стоколос житній
(кукіль); вірогідно, ім’я хранителя святині Огнебога; варіант перекладу
ВК, дощ. 6-Е: "Аскольд і пізніше Дир усілися на землях наших, як непрошені
князі, і почали князювати. Над ними досі ж були отці. По сьому Костиря,
хранитель дому Огнебога [вірогідно, жрець], відвернувся від них, бо були
вони охрищені у греків”.
 
КОСТРУБ
— вірогідно, близький до Ярила - втілення чоловічої пристрасті; після Купальських
свят його солом’яне опудало "хоронили” із спеціальними жартівливими обрядами.
Це символізує спад продукуючої сили природи.
 
КОТИГОРОШКО — похідне від "котиться
горошина”; міфологема народження дитини чарівним способом, коли мати з’їла
горошинку і народила сина-богатиря; ім’я казкового велетня; див. також
Котишко.
 
КОТИШКО — 1) можливо, скорочення
від Котигорошко; 2) похідне від котитися - народжувати потомство.
 
КОТЯН — похідне від кіт, або
від котитися.
 
КОТЬКО — похідне від кіт, котитися.
 
КОЦЕЛ — неясне, можливо тотожне
іменам на Кот-; документальне ім’я моравського князя 874р.
 
КОЦЬ — килим, ковдра.
 
КОЧЕНЬ — дослівно "головатий”;
можливо, круглий (пор. качан капусти).
 
КОЩЕЙ
— 1) худий, виснажений чоловік; від слов’янського кость - кістка, або кощ,
кощей - раб, прислужник; як вказує Г. Дяченко, "поруч з сідлальниками,
конюхами, що сідлали коней, в Київському літописі згадуються і кощеї, які
очевидно, служили при рухомих обозах”; 2) ім’я казкового персонажа, що
уособлює потойбічне царство, ніч, зиму, холод; 3) можливе припущення, що
це ім’я походить від старослов’янського кощюна - язичницька дума, пісня;
пізніше християнізоване переосмислення слова кощунствовати (виконувати
кощуни) - "оскверняти” християнську церкву.

КРАСНОМИР
— красивий людям (миру).
 
КРАСНОСЛАВ
— красою славний.
 
КРАСУН — красивий.
 
КРЕС — народжений у місяці
вогню (червень, сонцекрес); пор. кресати, кресало, викрешувати вогонь тертям
дерева (живий вогонь); за Г. Дяченком, свято Купайла називається кресини.
 
КРЕСЕНЬ — те саме, що Крес.
 
КРЕСТНИЙ — в деяких районах
Росії (Смоленщина, Середній Урал) збереглось уявлення про Крестного як
нечистого духа, що живе на перехресті доріг, або невдоволеного покійника,
що загинув не своєю смертю; значення імені пов’язують не тільки з формою
хреста (перехрестя, дерев’яні хрести, що ставились на роздоріжжях), але
й з поняттям "хрещений батько”, що може носити на собі відбиток давнього
негативу по відношенню до чужої релігії, в яку навертали насильно. Існує
вислів "Крестной попутал”, який пізніше перероблений християнами на "Чорт
попутав”. Див. ще Хресний.
 
КРЕЧУН
— див. Корочун.
 
КРИВОРІГ — кривий ріг; ріг
- символ добробуту, ритуальний посуд; історичне ім’я князя з роду Білоярів,
який розбив греків в м. Сурож (згадується у ВК, дощ. 4-В).
 
КРИВОСЛАВ — викривлена слава.
 
КРИЛАЧ — крилатий.
 
КРИКУН — крикливий.
 
КРИЦЯ — сталевий, залізний,
загартований (у значенні міцний).
 
КРИШЕНЬ
— один з Богів Кола Сварожого, згадується у ВК, дощ. 11-Б; ім’я надавалося
народженим у місяці Кришні (вірогідно, зимовий період, найближче виведення
слова від крига, крижень; або від криж - Сварґа, символ Сварога).
 
КРІПЧУН —міцний, "кріпкий”.
 
КРУГЛЕЦЬ — кулястий, повний,
товстий.
 
КРУТ — крутий, грізний; історичне
ім’я князя бодричів ХІ ст.
 
КУДЕНЯ — кудесник.
 
КУДЕЯР — див. Кудіяр; документальне
ім’я боярського сина, який закликав кримських татар спустошити Москву в
1571 p.
 
КУДІЯР — язичницьке: кудесник
Ярила;

КУДЛАЙ — кудлатий, патлатий.
 
КУЙБІДА — дослівно той, що
"скував біду”.
 
КУПАВОН — збуджений, пристрасний.
 
КУПАЛБОГ
— те саме, що Купайло; за ВК, дощ. 38-А, Купалбог "до Митнищ правитиме
всяким омовінням”.
 
КУПАЙЛО
— Бог літнього сонцевороту (сонцестояння), покровитель шлюбу, кохання,

продовження роду; походить від купа - поєднання статей, вступ у шлюб; купайлицею
також називається ритуальне вогнище цього свята, де священну роль виконують
вогонь і вода як засоби очищення (пор. також купатися). На думку археологів,
у лісостеповій зоні України Купайло (Собутка) святкувалося вже три тисячі
років тому. На честь цього свята у поляків названа священна гора Собутка
(Слєнжа). Цікаво, що у росіян нема пісень з іменем Купайло і багатьох обрядів,
які збереглися в інших слов’ян (за І. Сахаровим). На півночі Росії є тільки
християнізована Аграфена Купальниця.
 
КУПЛЕНИК — куплений; той, над
яким здійснили обряд "продажу”; див. опис обряду чоловіче ім’я Продан,
жіноче - Кума та ін.
 
КУРИЛО — народжений під час
бурі (куряви), сильного вітру.
 
КУЧКО — від куча; ім’я боярина,
який мав хутір Кучкове на місці сучасної Москви і був забитий Ю. Довгоруким.
 
КУЧМА — висока кошлата шапка;
дослівно: кудлатий, патлатий.
 
КУЦЕНЬ — 1) куций, малий; найкоротший
день; 2) народжений в період Куценя (від осіннього
рівнодення до зимового
сонцестояння), який ще має народну назву Корочун.
 
КУЦЬ — 1) те саме, що й Куцень;
2) чортик.
 
КУШПЕТ — від кушпела, кушпетити
- здіймати пил, куряву.



Жіночі імена

КАЗІ
— казкарка; ім’я чеської княгині V-VI ст.

КАЗИМИРА
— та, що повідомляє про мир (від казати).
 
КАЛИНА
— назва куща і ягід; символ жіночості й краси.
 
КАНУПЕРНИЦЯ
— ім’я однієї з русалок (записане Ю. Миролюбовим на Подніпров’ї); народна
назва бальзамуючої рослини, можливо шавлія лучна (з лаганського canna-ferula),
яка використовується в лікуванні багатьох хвороб.
 
КАРИНА
— 1) від карий - коричневий, темноволосий; 2) від кара - покарання; 3)
войовнича (іноді словом кара називають військо).
 
КАРИСЛАВА
— військова слава.
 
КАРНА
— 1) скорботна; ім’я Богині скороботи (див. ще Желя, Жля); 2) карна - кара,
кручина (від крушити -кришити, руйнувати; пор. старослов’янське сокрушити);
вірогідно, пов’язане з втратами на полі бою; кара в деяких індоєвропейських
мовах - військо.
 
КАТРАНИЦЯ
— ім’я однієї з русалок.
 
КАШЕВА
— від слова каша (священна їжа слов’ян), що вживається в багатьох обрядах,
особливо пов’язаних з культом Предків та Рожаниць; відомий напис на пряслиці:
"Верітате йу Калієві”; вірогідні мотиви називання - жінка, яка займається
приготуванням священної страви, або народжена після жертвопринесень Рожаниці:
"вимолена з допомогою каші” - Кашева.
 
КВІТКА
— квітка; символ цвітіння і краси.
 
КИСЛИЦЯ
— кисла; у значенні "плакса”.
 
КЛЕНА
— від назви дерева клен.
 
КОЛЯДА
— народжена на Коляду - свято зимового сонцестояння (21-22 грудня); за
сучасними міфологічними уявленнями, Коляда - Богиня, яка народжує молоде
Сонце-Божича. Нині існує прізвище Коляда. Див. також чоловіче Коляда.
 
КРАСА
— вродлива.
 
КРАСНОМИРА
— від красна - красива; вродлива миру (людям).
 
КРАСНОСЛАВА
— див. чоловіче Краснослав.
 
КРАСУНЯ
— вродлива, красива.
 
КРЕЧУНА
— народжена перед Різдвом Божича; Кречун, Корочун - назва осінньо-зимового
періоду, коли настають найкоротші дні в році (від осіннього рівнодення
до зимового сонцестояння). Іноді Крачун, Крачуна означає "кінець” - закінчення
року, а не "смерть” у буквальному значенні, і тим більше, не "Чорт”, як
це подають окремі фольклористи.

КУДІЛЬНИЦЯ
— жіночий дух, що живе в каменях, які в давні часи стояли на межах земельних
володінь; за народними уявленнями, вона плете віночок, або пряде нитку
з куделі; інша форма імені - Кадильниця, можливо, пов’язана з розпалюванням
межового Вогню; пор. Паликопа, Чур; ще одна форма імені - Удільниця - охорониця
земельного наділу.
 
КУМА
— жінка, яка побожившись, взяла відповідальність разом з рідними батьками
виховувати їхню дитину; в давніші часи саме така жінка здійснювала обряд
посвячення і наречення дитини. Є повідомлення, що кума -це й "купована
мати”, яка заміняє хворій дитині первісно обраних кумів після спеціального
обряду: жінка, якій номінальне продають хвору дитину (за 2-3 коп.), від
чого дитина, згідно народного повір’я, має одужати (за Б. Грінченком).
Тобто обряд, подібний до того, який описаний під іменами Продан, Купленик
та ін. В скіфо-сарматські часи існувало й власне ім’я Кума, відоме з напису
на могилі "амазонки”, яка загинула на війні (О. Чертков).
 
КУПАВА
— від давньоарійського кореня куп-, що первісно мало значення збудження.
Так називали дівчаток, народжених на свято Купайла, день літнього сонцекресу.
Купавою також називають рослину - водяну лілею. Слово купавий означає красивий,
гарно, по-святковому вбраний: "На нашій вулиці все купали й молодці, а
нема, нема найкулавшого” - співається в одній з купальських пісень. Купава,
Купавна - "жінка з гордою ходою, пишно вбрана” - народне пояснення імені.
 
КУПАЛА
— те саме, що й Купава; жіноча пара Бога Купайла. Її день святкується 21-
22 червня. Пор. з латинським Купидон, грецьким Кибела - імена Богів шлюбу
і парування.
 
КУПЛЕНА
— див. чоловіче Купленик.
 
КУТИХА
— жіночий дух хатнього кутка, що живе переважно в кутку під піччю; пор.
назву святого кутка -Покуть, а також назву поминальної страви кутя, яка
присвячується духам Предків, охоронцям дому. Пор. ще московське кутить
- пити, гуляти, веселитися (поминальні обряди завжди супроводжувалися надмірним
вживанням їжі та пиття).


Категорія: Іменослов | Переглядів: 448 | Додав: ZlatoЯР | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]