| Місячний календар |
|---|
|
| Наша кнопка |
|---|
|
| Країна |
|---|
 |
|
РІДНОВІР
Головна » 2011 » Квітень » 24 » Д чоловічі імена
|
Чоловічі імена
ДАБОГ
— болгарська форма імені Дажбога.
ДАВИЛО — від давити - тиснути,
переносно - силач.
ДАГУС — неясне; венедське ім’я
згадує Саксон Граматик.
ДАЖБОГ
— Слов’янський Бог літнього сонця, син Сварога, Прабатько русичів-українців:
"Дажбожі внуки ми - улюбленці Богів, і Боги свої десниці тримають на ралах
наших”, "Славимо Дажбога, і буде він наш по крові тіла (кровний) заступник
від Коляди до Коляди” (ВК, дощ. 3-А, 31). За В. Шаянам, Дажбог - це животворче
горіння в душі нації, Дажбог - Батько людського щастя, добра, блага, любові,
Добростану і саме в цьому розумінні -багатства. Дажбог - творець земного
буття: "Се бо Дажбог створив нам яйце, що є світ-зоря, яка нам сяє, і в
тій безодні повісив Дажбог Землю нашу, аби тая удержана була. Так се Душі
Пращурів суть, і ті світять нам од Іру” (ВК, дощ. 1).
ДАЖБОЖИЧ
— нащадок Дажбога; ім’я зафіксоване в словниках староукраїнської мови XIV
- ХVІІ ст. уже як прізвище.
ДАЙБОГОВИЧ, ДАЙБОЖИЧ
— варіанти імені Дажбожич.
ДАЛЕБОР
— 1) далекий воїн (здалека); 2) той, що поборює далеко.
ДАЛЕВИД
— ім’я-новотвір: передбачливий.
ДАЛЕМИР
— 1) далекий від людей (миру); 2) дослівно той, хто "дає мир”, чи "даний
миру”.
ДАЛЕСЛАВ
— ім’я-новотвір: прославлений далеко.
ДАЛЕМИЛ
— 1) милий вдалині; 2) дослівно "даючий милість”.
ДАЛКО — зменшене від імен на
Дал-.
ДАЛЯТА — скорочення від Далимир.
ДАН — тотожне жіночому Дана;
чеське.
ДАНКО — зменшене від Даньслав;
південнослов’янське.
ДАНЬСЛАВ — той, хто приносить
данину Славі.
ДАНЫША — зменшене від Даньслав.
ДБАЙЛО — ім’я-новотвір: дбайливий.
ДВИНЕЦЬ — вірогідно, похідне
від назви річки Двіна; ім’я з берестяної грамоти.
ДЕВ’ЯСИЛ — дуже сильний (дев’ять
сил); назва цілющого зілля.
ДЕДЯТА — схожий на свого діда.
ДЕРЖИКРАЙ — володар країни;
історичне ім’я галицького князя 1223 p.
ДЕРЖИСЛАВ
— володар слави.
ДЕРКАЧ — назва птаха; походить
від звуконаслідувального слова дер, що імітує звук птаха (пор. деркати).
ДЕРМЕЛА — вірогідно, від дерти
і молоти : пор. "дерти крупи” - перетворювати зерно в крупу з допомогою
жорен (у Б. Грінченка).
ДИВ
— слов’янський Бог Ясного Неба, денного світла. Слова диво - чудо і дивний
- незвичайний були близькими до божественний. У "Слові о полку Ігоревім”
вислів "уже вержеся Див на землю” мабуть, означає "настав день”, тобто
світло. В ранніх "Поученіях” проти язичництва згадується "Диєва служеніє
і кладення треб”, що означали вранішню Богослужбу. Пізніше християнство
перетворило Дия на Диявола, якого оголосило антиподом свого бога (Ісуса-Ягве).
За Г. Дяченком, Див, Дій - тотожний римському Юпітеру.
ДИВОЗОР — небесний; народжений
на світанку (диво - вранішнє світло, світанкова зоря);
ДИЙ — те саме, що Див.
ДИТЯТА — дитинний.
ДІД — північнослов’янське уявлення
про Бога, як про діда, який підтримує сонячний вогонь; по його велінню
починається день і настає ніч. В Україні Дід тотожний білоруському Білуну,
який наділяє людей багатством.
ДІДИЛЕЦЬ — зменшення від Дідослав.
ДІД-ЛАДО
— чоловіча пара Лади; Предок; інші варіанти імені: Див-Ладо, Диво-Ладо;
у західних слов’ян Didis Lado.
ДІДОСЛАВ — славний Предками
(дідами).
ДІДУХ
— дослівно "дідів дух”; мотиви називання - схожість із дідом, час народження
на Різдво Божича, коли сніп жита вносять у хату як священний символ єднання
з духами Пращурів. Про ритуальне призначення Дідуха оповідає ВК: "Це Велес
навчив праотців наших орати землю і засівати цілини, і жати снопи колосисті
на струджених полях, і ставити снопа при вогнищі у хаті, і шанувати його,
як Отця Божого”.
ДІЕС
— можливо, похідне від Дій, Див; у ВК це ім’я отця Діеса, який був замучений
обрами (дощ. 32). ДІЙ — те саме, що Див, Дий.
ДІЙКО — зменшене від Дій, Дий;
західнослов’янське.
ДІР — можливо від дірка; є
гіпотези й про варязьке, кельтське, грецьке походження імені (у ВК: "Дірос
Еллінський”, дощ. 6-Е, 29).
ДІЯН — діяльний; можливо від
Дій, Див.
ДОБРИК — скорочення від імен
на Добр-.
ДОБРИЛО — скорочення від імен
на Добр-.
ДОБРИНЯ
— скорочення від імен на Добр-:
ДОБРИША — скорочення від імен
на Добр-.
ДОБРИЯН — 1) можливо, поєднання
язичницького добрий і християнського Ян (Іван); 2) той, хто добре себе
хвалить (від янь - самохвал, версія В.Казакова).
ДОБРО — добро; західнослов’янське.
ДОБРОБОЙ — добрий боєць.
ДОБРОВИТ
— 1) добрий витязь; 2) дослівно "добре перебуваючий” (від витати - перебувати,
виталище - місце перебування душі).
ДОБРОГНІВ — запальний; пор.
добре огниво (гніт).
ДОБРОГОСТ
— добрий купець; добрий до гостей (купців); гостинний.
ДОБРОДІЙ
— той, хто діє добро.ДОБРОЖИР — багатий добром;
ім’я з берестяної
ДОБРОЛЮБ
— добро люблячий.
ДОБРОМИЛ
— добрий і милий.
ДОБРОМИР
— добрий до миру (людей).
ДОБРОМИСЛ
— добро мислить, добре мислячий.
ДОБРОСЛАВ
— славлячий добро; той, хто має добру славу.
ДОБРОТВОР
— ім’я-новотвір: той, хто творить добро.
ДОБРОХОД — той, хто добре ходить,
або ходить з добром.
ДОБРЯН — добрий, добряк.
ДОВБУШ — 1) дятел; 2) той,
хто б’є в літаври (козацьке).
ДОВГАЛЬ — 1) назва ковальського
молотка; 2) високий, довгий.
ДОВГАНЬ — 1) назва однієї з
порід змії; 2) високий, довгий.
ДОВГУШ — високий, довгий.
ДОГОДА — те саме, що Погода;
давньослов’янський Бог, тотожний з грецьким Зефіром.
ДОГОДЬКО — той, хто догоджає.
ДОЛЯ
— 1) той, кому покровительствує Богиня Доля; 2)частина.
ДОМАЖАР — домочадець, від дім
і жар - дослівно "домашнє вогнище”.
ДОМАЖИР — домовитий, багатий
домом (домашнім достатком); ім’я боярина Галицького, посла Романа Мстиславовича
до Контантинополя.
ДОМАЙ — скорочення від імен
на Дом-.
ДОМАК — скорочення від імен
на Дом-.
ДОМЕЦЬ — скорочення від імен
на Дом-.
ДОМКО — скорочення від імен
на Дом-.
ДОМОРАД —1) домашня радість;
2) той, хто приносить радість додому.
ДОМОСЛАВ
— славлячий дім.
ДОННИК — дух дна моря, тотожний
Водянику.
ДОПОМОГА — помічник.
ДОРОГА — народжений в дорозі.
ДОРОГОКУП — дорого куплений.
Відомий спеціальний обряд "викупу” немовляти, який застосовували у випадку
частого вмирання дітей в родині: "продавали” дитину через вікно прийомним
батькам з метою запобігання смерті; див. ще подібний обряд: Продан.
ДОРОГОМИЛ — дорогий і милий;
писемна згадка імені 1299 p.
ДОРОГОСИЛ — той, хто дорожить
силою.
ДОРОЖ — народжений в дорозі;
писемна згадка імені 1238 p.
ДРАҐАН — південнослов’янське
- від дорогий.
ДРАГОЛЮБ — дорогий, любий;
південнослов’янське.
ДРАГОМИЛ
— форма імені Дорогомил; південнослов’янське.
ДРАГОСЛАВ
— дорога слава.
ДРАГОТА — західнослов’янське
від дорогий.
ДРАГОШ — західнослов’янське
- від дорогий.
ДРАЖКО — вірогідно, скорочення
від імен на Драг- і Дорог-; документальне ім’я князя бодричів, що згадується
у 808 p.
ДРЕВАН — нащадок священного
дерева (можливо, древлянин).
ДРЕВОСЛАВ
— славлячий священні дерева.
ДРОЗД — птах.
ДРУЖЕЛЮБ
— дружній, люблячий; болгарське.
ДРУЖИНА — друг, дружинник.
ДУБИКА — похідне від дуб.
ДУБКО — похідне від дуб.
ДУБОВИК — присвячений дубу
(або Перуну, бо дуб -Перунове дерево); міцний, як дуб.
ДУБОК — молодий дуб, міцний
хлопчик; дуб в фольклорі символ чоловіка (пор. Береза - жіночий символ).
ДУБУН — син дуба.
ДУДАР — гравець на дудці.
ДУДИКА — гравець на дудці;
переносно - балакун.
ДУДКО — гравець на дудці.
ДУЖЕСЛАВ
— ім’я-новотвір: дуже славний; славний силою (дужий).
ДУКА — багач, від дукат -червінець;
образ билинного богатиря відомий у галицьких українців. Дука їде з Галича
до Києва, де вихваляється своїм багатством і красою, якої в Києві не бачили.
Навіть Чурило Пленкович не зможе зрівнятися з ним. Тоді князь наказує обом
богатирям міняти щодня вбрання іншої барви й оздоби та брати іншого коня
протягом трьох з половиною років. Виграє Дука, ім’я якого стало символом
багатства й розкоші. Див. ще ім’я Дюк; пор. також дукач - золота монета
і жіноча прикраса.
ДУЛЕБ — представник племені
дулебів (дулібів); ім’я згадується в VI ст.
ДУНАЙ — 1) за В. Шаяном, Дану
- жіноча персоніфікація води, Дунай - чоловіча; основа міфів, що означає
"потужний, переможець, завойовник” (пор. Дунаєць - менший від Дунаю); 2)
ім’я воєводи волинського князя Володимира Васильковича ХІІІ ст.; 3) драматичний
образ билинного героя Дуная, який на догоду царю змагається зі своєю любою
жінкою Поляницею (польською королівною) у стрільбі з лука, де гинуть обоє,
їхня кров тече в дві ріки - Дунай і Дніпро.
ДУХЕН — належний духам (чеське).
ДУШАН — душевний, добрий, лагідний.
ДЮДЬКО — народжений в холоднечу
(від дитячого дюдя - холод).
ДЮК — багач; див. Дука.
ДЯТЕЛ — птах; історичне ім’я
Волхва-віщуна.
ДЯТИНА — жертвопринесення третього
дня Великоднього тижня (вірогідно, так називали народженого в цей день).
|
|
Категорія: Іменослов |
Переглядів: 1505 |
Додав: ZlatoЯР
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|
