Справжнє християнство або Про що пише біблія Ч.4 - Християнство <!--if()-->- <!--endif--> - Антихристиянство - РІДНОВІР
Середа
07.12.2016
17:18
Категорії розділу
Бий Перуне! [9]
Християнство [27]
Антисемітизм [5]
Тranslator
Календар
Місячний календар
Фазы Луны на RedDay.ru (Ровно)
Форма входу
Пошук
Наше опитування
"Велесова книга " для Вас це:
Всього відповідей: 102
Погода
Наша кнопка

Рідновір

[Отримати код кнопки]
Цікаві сайти
Світанкові роси. Ляльки, мотанки, дерев'яні вироби, амулети... Український стиль: Прикольні патріотичні футболки :: вишиванки :: подарунки Українські вишиванки Український національний інтернет-портал «Аратта. Вікно в Україну» Журнал РЕЗЬБА ПО ДЕРЕВУ Бандерштат Официальный сайт Burzum и Варга Викернеса тм Древосвет - деревянные игрушки, конструкторы Природа и др... Українські пісні Світанкові роси. Ляльки, мотанки, дерев'яні вироби, обереги... Українські скарби
Країна
free counters
Статистика
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
MP3
Зворотній звя"зок
Ім`я відправника *:
E-mail відправника *:
Web-site:
Тема листа:
Текст повідомлення *:
Оцінка сайту:
Код безпеки *:

РІДНОВІР

Антихристиянство

Головна » Файли » Християнство

Справжнє християнство або Про що пише біблія Ч.4
09.10.2010, 12:00


IV. Єретичне вчення Савла

Ретельне дослідження вчення єврея Савла ("апостола Павла") приводить до висновку, що воно помітно відрізняється від вчення, викладеного в Євангеліях. Воно супуречить Євангеліям в головних своїх положеннях та містить кілька нових догм, які затіняють сіонізм Євангелій та узаконюють приєднання "язичників" до єврейської релігії. При цьому істинний зміст Старого Заповіту та Євангелій ретельно приховується за облудним багатослів’ям. Розглянемо головні положення вчення Савла, які викладено в так званих Посланнях апостола Павла.

1. Хто такий Савл?

Єврей Савл або "апостол Павло" -- це людина, що створила те вчення, яке сьогодні називають християнством. Савл навіть не був знайомий з євреєм Ісусом, головним персонажем Євангелій. Хто ж він такий, чим займився до хрещення і за яких обставин хрестився? Читаємо Біблію.

За проповідь християнства євреї вбили огреченого єврея Степана.

"А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських. І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.
А Савл нищив церкву,-- вдирався в доми, витягавчоловіків і жінок та давав їх до в’язниці" (Дії, 8, 1-3).

Отже, Савл-- це винищувач християн, який розправлявся з ними особливо старанно. Описані події відбувалися через кілька років після смерті єврея Ісуса. Отже, немає ніякого сумніву, що Савл радісно вітав страту Ісуса та віддано служив Ісусовим катам, знищуючи його послідовників.

Одного разу з Савлом сталася фантастична пригода, після якої він змінив хазяїв і почав служити новим панам. І робив це так ревно, що навіть маючи на своїх руках християнську кров, а на своїй совісті невинно забитих одноплемінників-- християн, дослужився до звання "апостола", яке мали лише учні Ісуса та ще кілька осіб, яких Ісусові учні одностайно вирішили вважати апостолами. Воістину, цей крутій-зрадник є найодіознішою особою серед усієї християнської духовної ієрархії. Такі професійні шарлатани-- велика рідкість. Мабуть, саме з цієї причини учні Ісуса не пошкодували для нього навіть звання апостола. Ось яку байку розповідає Біблія про хрещення хитрого єврея Савла.

"А Савл, ще дихаючи погрозами та вбивтвом на учнів господа, прийшов до першосвященика і просив у нього листи в Дамаск до синагог, щоб, якщо знайде він прихильних до Ісусового вчення чоловіків та жінок, зв’язати їх і привести до Єрусалиму.
А коли він ішов і наближався до Дамаску, зненацька осяяло його світло з неба, голос він почув, який говорив: "Савле, Савле, чому ти мене переслідуєш?" А він запитав: "Хто ти, пане?" А той відповів: "Я Ісус, що його переслідуєш ти. Уставай, та до міста йди, а там тобі скажуть, що маєш робити!" (Дії, 9, 1-6).

Саме цього вбивцю, який, проте, вмів віддано виконувати начальницькі накази, і названо в Біблії "апостолом язичників". Євреї цим ніби хотіли сказати "язичникам": "По вас і апостол ваш".

2. Нововведення Савла.

Аналіз змісту послань єврея Савла (Павла) дозволяє сформулювати здійснені ним доповнення до Євангелій.

  1. З першим пришетям єврея Ісуса, яке описано в Євангеліях, на землю прийшла так звана "правда божа".
  2. З появою "правди божої" докорінно видозмінилися взаємини між єврейським демоном Ягве та "язичниками".
  3. Після того, як з’явилася "правда божа", паралельно з старозавітним Законом Мойсея (Савл називає його "законом діл"), постав новий закон-- "закон віри".
  4. Згідно із Законом Мойсея-- "законом діл"-- "законними" є лише взаємини Ягве з євреями. Єврейське обрізання є знаком укладеного між ними і їхнім демоном Ягве заповіту (Буття, 17, 10-14).
  5. Згідно з новозапровадженим "законом віри", "законними" можуть бути і взаємини Ягве з "язичниками". Якщо "язичники" повірять, що єврей Ісус-- володар світу, стануть добровільно його рабами, то вони теж отримають вічне життя після фантастичного "суду божого" разом з євреями. Цих "язичників" Савл називає духовними юдеями, які прийняли духовне обрізання (Павло до римлян, 2, 25-29).
  6. Запровадження "закону віри" зовсім не означає зміни привілейованого становища євреїв перед Ягве. Євреї лишаються "богообраним" народом (Павло до римлян, 11, 1-36), посередниками між Ягве і людством. "Язичники" лишаються (за "законом діл") їх слугами, постачильниками багатства, яким "богообрані" будуть користуватися.
  7. Таким чином, завдяки "закону віри" духовні євреї-- християни-- зможуть врятуватися, заслуживши собі виправдання рабським служінням перед євреями та їх месією.

Розглянемо, як всі ці положення висвітлено у вченні єврея Савла.

3. "Правда" божа.

Савл говорить про "правду божу" так: "А тепер (після першого пришестя Ісуса-- О.В.), незалежно від Закону (старозавітнього-- О.В.), правда божа з’вилася, про яку свідчать Закон і Пророки" (Павло до римлян, 3, 21).

Що ж це за "правда божа"? Очевидно йдеться про звеличення і процвітання єврейського народу після помилування євреїв, яким завершуються всі біблійні фантазії про віддалене майбутнє. Єврейський цар Давид першим обумовив це казкове майбутнє процвітання євреїв приходом месії-- послинця демона Ягве в людському тілі. Після Давида вже більшість пророків говорять про месію. Однак, в Торі (П’ятикнижжі Мойсея) про месію нічого не говориться. Тора головним чином зациклена на захопленні "з волі божої" Краю Обіцяного та на винищенні населення цього терену. Про віддалене майбутнє Тора згадує лише в передсмертній пісні Мойсея. Наприкінці пісні демон Ягве говорить до євреїв:

"Поправді кажу вам:
я вістря свого меча нагострю,
і рука моя почне суд вершити,
тоді відмщу я своїм ворогам (тим, хто не схотів коритися Ягве та обраному ним єврейському народу-- О.В.),
і своїм ненависникам я відплачу.
Я стріли свої понапоюю кров’ю,--
я мій меч насититься м’ясом,
кров’ю забитого і бранця,
головами кучматими ворогів.
Радійте, язичники, з народом його (тобто, з радістю виконуйте єврейську волю),
бо він помститься (покарає за непокорність-- О.В.)
за кров усіх своїх рабів,
і помсту поверне своїм ворогам,
і викупить замлю свою, свій народ (євреї-- О.В.)"
(второзаконня, 32, 41-43).

Дещо дивує, що понад 90% опису "правди божої"-- це людоїдське смакування кривавого насильства, однак це властиво всім біблійним віщуванням про майбутню єврейську диктатуру на землі.

Події, які супроводжуватимуть прихід месії, описано у пророків, насамперед у тих уривках, які наведено в третій главі цієї праці.

Поява "правди божої" на землі, згідно з Старим Заповітом і пророками, має таки ознаки:

-- прийде месія, який "дивами" доведе євреям свої повноваження;

-- євреї визнають месію царем і посадять його в Єрусалимі царювати;

-- месія знищить "язичницьких" царів та їх вельмож, поставивши натомість своїх винів;

-- месія знищить всіх язичників, які не захочуть бути єврейськими рабами;

-- месія підкорить покірних "язичників", які будуть вклонятися до демона Ягве через посередництво євреїв, і за рахунок чиєї праці євреї будуть заможно жити.

Очевидно, що в той час, коли писав свої послання єврей Савл, з цих ознак почала здійснюватися лише одна: почалося "добровільне" підкорення язичників євреям через поклоніння єврею Ісусу.

Доведемо словами з Біблії, що почалося підкорення деяких "язичників" єврейському демону Ягве, його посланцю єврею Ісусу (безпосередньо йому та через його учнів-- єврейських апостолів) та єврейському народу.

По-перше, це -- випадок з самаритянкою (або, за Марком, грекинею), яка молила Ісуса за свою доньку, називаючи його "господом", а себе-- "собакою", яка "підбирає крихти" з столу її "панів" -- євреїв (Матвій, 15, 21-27).

По-друге, це -- навернення в християнство перших "язичників". Протягом життя Ісуса та кілька років після його смерті жоден "язичник" не прийняв християнства. Більше того, учні єврея Ісуса були глибоко переконані, що не-євреям не місце серед християн, що християнство-- це суто єврейська релігія. Однак, випадково і з подивом учень Ісуса єврей Симон ("апостол Петро") дізнався, що, виявляється, і "язичник" може бути християнином. Ось як оповідається про це в Новому Заповіті (Діяння апостолів).

Єврей Симон (Петро) отримав запрошення від римлянина Корнилія і прийшов до нього. "... промовив до них (Симон-- О.В.): "Ви знаєте, що невільно юдеєві приставати і приходити до чужинців. Та відкрив мені бог, щоб я жодну людину не мав за огидну чи за нечисту. Тому я без вагання прибув" (Дії, 10, 27-28).

Ось воно що! Виявляється, що до того, як Ягве наказав Симону йти до Корнилія, Симон вважав "язичників" за огидних і нечистих! Яке цікаве зізнання! Очевидно, що і єврей Ісус вважав нас, не-євреїв, заогидних і нечистих, коли говорив своїм учням: "... до язичників не ходіть" (Матвій, 10, 5). Виявляється, що християнину Симону на прізвисько Петро, як і його одноплемінникам, "не вільно" приходити до не-євреїв. Примусила ж Симона порушити це правило лише вказівка самого Ягве. Цей уривок з Нового Заповіту доводить, що перші християни були єврейськими шовіністами, вони вважали нас, не-євреїв, за нечистих і огидних, їм було навіть заборонено без спеціального божого дозволу приходити до не-єврехв. Однак, почитаймо, що відбулося далі.

Корнилій попросив єврея Симона розповісти про проповідуване ним вчення. "А Петро відкрив уста і промовив: "Пізнаю я справді, що "не дивиться бог на обличчя", але в кожнвм народі приємний йому, хто боїться його і чинить правду" (Дії, 10, 35).

Біблійна термінологія своєрідна-- в Біблії "правдою" є виконання Закону. "Правдою" було знищення тисяч єгипетських малюків на Пасху, правдою було масове винищення дітей, жінок та літніх людей, щоб звільнити від "огидних" чужинців Край Обіцяний, "правдою" було масове обкрадання євреями єгиптян (Вихід, 12, 35-36). Отже, "правда"-- це виконання волі єврейського кривавого демона Ягве. Тому, якщо "язичник" боїться боїться демона Ягве і виконує його волю, тобто перетворюється на єврейського раба, то такий язичник для Ягве "приємний". Це було справді несподіваним для Симона, що хтось, крім єврея, може бути приємним для християнського "бога". Читаємо далі.

Симон продовжує говорити до корнилія: "Він (Ягве--О.В.) слово послав для Ізраїлевих синів, благовістячи мир через Ісуса Христа, що господь він усім" (Дії, 10, 36).

Симон підтверджує, що Ягве через Ісуса Христа послав слово саме до євреїв, а також невинно згадує, що єврей Ісус, юдейський цар, господь (тобто, найвищий на землі пан) не лише для євреїв, а для всіх людей. Це цілком узгоджується з Торою, Псалмами, Пророками та Євангеліями-- "бог" звертається до людства через євреїв, посередників між ним і "нечистими" "язичниками".

"Як Петро говорив ще слова ці, злинув святий дух на всіх, хто слухав слова. А обрізані віруючи (євреї-- О.В.), що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар духа святого пролився також і на язичників! ... Петро тоді відповів: "Чи хто може заборонити хреститись водою оцим, що одержали духа святого, як і ми (євреї-- О.В.)?" (Дії, 10, 46-47).

Це дійсно дивно, що європейці виявилися такими ж здатними "прийняти духа святого", як і євреї! Дивно для кого? Для єврейських шовиністів. Бо лише їм личить дивуватися, що не-євреї можуть в чомусь зрівнятися з євреями. Тепер прийшов час нагадати про видіння, яке бачив єврей Симон перед тим, як отримав запрошення від "язичника" Корнилія.

"... бачить він (Симон-Петро-- О.В.) небо відкрите, і якусь посудину, що сходила, немов простирадло велике, яке, за чотири кінці прив’язане, спускалося додолу. В ній знаходилися чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки. І голос я почув до нього: "Устань, заколи, Петре, і їж!" А Петро відказав: "Це неможливо, господи, бо ніколи я не їв нічого огидного, чи то нечистого!" І знов голос вдруге до нього: "Що від бога очищене, не вважай за огидне того!" І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо" (Дії, 10, 11-16).

Смисл цього видіння очевидний: коли Симону пропонували їсти огидне і нечисте, його готували до зустрічі з "язичниками". Отже, ми, не-євреї, хоча й лишаємося для євреїв "земним гаддям" та іншими тваринами, якими євреї, як правило, гидують, але Ягве декого з нас все-таки "очистив", і тепер дехто з нас, не=євреїв -- "очищене" "земне гаддя". Яке "щастя"! Якби кривавий єврейський демон Ягве не "очистив" тих, хто погодився бути його рабами, вони й досі лишилися б нечистими і огидними для євреїв. А зараз вони (християни), хоч і гаддя, зате очищене!

Покуштувавши "очищеного" "земного гаддя", єврей Симон мав великі неприємності. Після його повернення в Єрусалім, інші апостоли та просто християни висунули до нього претензії: "Чого ти ходив до людей необрізаних та споживав з ними?" (Дії, 11, 3).

Таким чином, Савл, стверджуючи, що з’явилася правда божа, має на увазі початок перетворення на рабів тих язичників, які визнають єврейську зверхність, вірячи в царя євреїв-- Ісуса. ВІРИТИ В ІСУСА ХРИСТА ОЗНАЧАЄ ВІРИТИ В ТЕ, ЩО ЄВРЕЇ ПОВИННІ НА ЧОЛІ З СВОЇМ ЦАРЕМ ЄВРЕЄМ ІСУСОМ ПАНУВАТИ НАД СВІТОМ, А "ЯЗИЧНИКИ" ПОВИННІ БУТИ РАБАМИ БОГООБРАНОГО ЄВРЕЙСЬКОГО НАРОДУ. Про це свідчить Біблія. Ті "язичники", що погодяться бути рабами, нібито будуть жити, інших Ягве має намір знищити.

4. "Закон віри".

Савл говорить: "А божа правда через віру в Ісуса Христа" (Павло до римлян, 3, 22) і далі: "Отож, ми (християни-- О.В.) визнаємо, що людина виправдовується вірою,-- без діл Закону... Тож, чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закон" (Павло до римлян, 3, 28-31).

Таким чином, з’явлення "божої правди" спричиняє виникнення "закону віри". Багатослівний недорікуватий Савл формулює "закон віри" так.

"А божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує; бо різниці немає, тому що всі згрішили та позбавлені божої слави, отримуючивиправдання задарма його благодаттю, викупленням в Христі Ісусі, якого бог дав у жертву помилування в крові його через віру, щоб виявити свою правду чер відпущення давніше вчинених гріхів; під час довготерпіння божого, щоб виявити свою правду тепер, нехай з’явиться він праведним та виправдає того, хто вірує в Ісуса.
Де ж те, чим можна похвалитися? Знищено. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри" (Павло до римлян, 3, 22-27).

В цьому досить заплутаному уривку варто розібратися, оскільки в одному реченні викладено всю християнську доктрину, створену зовсім не Ісусом Христом, а людиною, яка навіть не була з ним знайомою-- Савлом (Павлом).

Виділимо головні положення вчення Савла з наведеного уривку.

  1. Ісуса Ягве дав у жертву помилування, щоб викупити гріхи ЄВРЕЇВ.
  2. До цього помилування можуть пристати "язичники", якщо визнають проголошені Ягве закони (зокрема, про те, що вони є рабами євреїв).
  3. Підставою помилування є безумовна віра в єврея Ісуса та виконання всього, що з цієй віри вітікає.

Серед законів Мойсея є вказівки про зарізання бичка або ягняти, як викупу за гріхи (Левіт, 4, 27-35). М’ясо такої пожертви "священне" -- священник, та його родичі можуть його їсти і цим "очищаються". Кров жертовної тварини виливають до підніжжя вівтаря, попередньо покропивши роги (?) на вівтарі цілоспалення (Левіт, 4, 34). Отже, віжливу роль в обряді пожертви за гріх займає обряд з кров’ю та споживання м’яса.

Про Ісуса, як особу, призначену для ритуального жертвопринесення, пишн пророк Ісая:

"А він був ранений за наші (єврейські-- О.В.) гріхи,
за наші провини він мучений був,--
кара на ньому була за наш мир,
його ж ранами нас оздоровлено.
Усі ми блудили, немов ті овечки,
розпорошились кожен на власну дорогу,
і на нього господь поклав гріх усіх нас!
Він гноблений був та принижений,
але уст своїх не відкривав.
Як ягня, був проваджений він на заколення,
і як овечка перед різниками своїми мовчить,
так і не відкривав своїх уст...
Від утиску й суду він забраний був,
і хто збагне його рід?
Бо з краю живих він взятий був,
за провини мого народу на смерть його дано"
(Ісая, 53, 5-8).

Про своє приречення на жертву Ісус говорить сам в Євангелії.

"Ісус взяв хліб, і благословив, і поламав, і давав своїм учням і сказав:"Приміть, споживайте, це -- тіло моє". А взявши чашу і подяку вчинивши, він подав їм і сказав: "Пийти знеї всі, бо це -- кров моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!" (Матвій, 26, 26-28). Подібні епізоди "святої вечері" зустрічаємо і в інших євангелістів.

Про єврея Ісуса, як приреченого на ритуальне забиття, говориться і в наступному уривку: "Кайяфа, що був першосвященником того року, промовив до них: "Ви нічого не знаєте, і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, ніж щоб весь народ мав загинути!" А того не сказав сам від себе, але першосвященникомбувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти, і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених божих дітей (євреїв-- О.В.)" (Іван, 11, 49-52).

Обряд принесення єврея Ісусав жертву за гріхи єврейського народу не обмежений в часі. Що це означає? Якщо сьогодні, майже 2.000 років після страти єврея Ісуса, хтось захоче приєднатися до цієї пожертви помилування, він повинен спожити крові та м’яса єврея Ісуса-- і одразу всі гріхи перед єврейським демоном Ягве та перед єврейським народом йому простяться.

"Духовну силу" крові та м’яса Ісуса містять в собі "святі дари" -- вино та хліб, які споживаються під час причастя. Отже, вершиною християнського "благочестя" є обряд ритуального духовного людоїдства тіла та крові Ісуса. Коли людина спожила шматочок єврея Ісуса, їй одразу прощається все те, що вона зробила проти Ягве і євреїв. А якщоця людина продовжує шкодити задуму "богообраних" встановити на землі єврейську диктатуру, духовна сила єврейського народу, до якої вона через причастя долучилася, починає нищити свідомість і тіло такої людини.

Помилування можуть отримати і "язичники", які стануть на шлях безмежної відданості єврейському царю Ісусу, що поведе їх здобувати для євреїв світове панування.
Хоча і "язичники", і євреї можуть врятуватися через обрядове поїдання єврея Ісуса, однак гріхи цих двох категорій християн різні. На що спрямовані законі Мойсея? Організувати євреїв на здобування світового панування. Тому євреї винні в тому, що не роблять усього, що від них вимагає Ягве, для встановленнянового світового порядку-- єврейської диктатури. Що говорить Закон Мойсея про "язичників"? Що вони повинні покірно бути єврейськими підніжками. Тому "язичники" винні в тому, що не хочуть коритися євреям.

Що повинні робити духовні євреї-- християни? Вірити в єврея Ісуса і його справу. Багато осліплених "язичників" вірить в єврея Ісуса, навіть не замислюючись над тим, яку чорну справу той вершить. Єврей, який визнає Ісуса царем, повинен наполегливіше звеличувати свій народ, працювати над побудовою всесвітнього єврейського царства. "Язичник"-християнин повинен покірно коритися своїм єврейським панам (як жінка-самаритянка в Євангелії від Матвія), віддано виконувати всі їх накази. Тому, безсумнівно, ХРИСТИЯНСТВО Є РЕЛІГІЄЮ ЄВРЕЙСЬКИХ РАБІВ. До такого висновку приводить ретельне вивчення Біблії.

В своїх посланнях єврей Савл зовсім перекручує вчення Старого Заповіту і Євангелій та заперечує багато своїх власних положень, висловлених в "Діях святих апостолів". В його словоблудді вже майже 2.000 років не можуть розібратися провідні християнськи теологи Світу. Всі розколи в християнстві постали через створену Савлом антиєвангельську плутанину, яка містить чимало суперечностей та відвертої брехні.

Таким чином, вчення єврея Савла є ЄРЕТИЧНИМ і має дуже мало спільного з істинним єврейсько-шовіністичним вченням єврея Ісуса ("Христа"). Не виключено, що прийде час, коли нові християнські ідеологи раптом виявлять "павліанську" чи "савліанську єресь" і відкинуть словоблудні послання Савла, поставивши християн перед прямим наказом Ягве та його посланця Ісуса коритися єврейській владі.

5. Християнська класифікація людей.

Всіх людей землі Біблія ділить на чотири категорії. Читаємо Новий Заповіт: "Котрі бо згрішили без Закону (Мойсеєвого-- О.В.), без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом... Бо коли язичники, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон, що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як радить їм сумління та їхні думки..." (Павло до римлян, 2, 12-15).

Отже, є чотири категорії людей, які ніби-то матимуть на останньому суді різну долю:

-- євреї-приведники-- будуть помилувані та почнуть панувати над світом; праведником може бутилише єврей, який пройшов через очищувалне поїдання єврея Ісуса, тобто, християнин;

-- євреї-грішники-- будуть судимі учнями єврея Ісуса під його керівництвом та покарані залежно від їх злочинів; це -- євреї, які не вірять в єврея Ісуса або не служать його справі-- побудові світового єврейського царства;

-- "язичники"-"праведники" -- будуть помилуваніта стануть відданими єврейськими рабами; "праведником" може бути лише той язичник, який є християнином;

-- "язичники"-"грішники" -- всі не-євреї, які не є християнами -- будуть знищені демоном Ягве та євреєм Ісусом без суда.


Категорія: Християнство | Додав: ZlatoЯР
Переглядів: 593 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]