II. Закон Мойсея.
Закон Мойсея викладено в п’яти книгах Мойсеєвих (Буття, Вихід, Левіт,
Числа, Второзаконня), які ще називають П’тикнижжям або Торою (на
івриті-- "наука"). Не весь зміст Тори названо законом, а лише частину її
положень. З’ясуємо, які положення Тори є законом.
Словом "закон" в Торі названо окремі вказівки, які Ягве (єврейський
"бог") давав Мойсею. Якщо проаналізувати зміст П’ятикнижжя, то можна
виявити такі закони.
- Десять заповідей Ягве єврейському народу.
- Закон про Край Обіцяний.
- Закон про Паску.
- Закони релігійного служіння.
- Судові закони.
Закони релігійного служіння та судові закони не містять в явному
вигляді вказівок на суспільно-політичний ідеал Біблії в аспекті
ставлення до інших народів. Тому розглянемо лише перших три закони.
1. Десять заповідей.
Заповіді викладено в книзі Вихід, глава 20. Наведемо їх.
- "Нехай не буде тобі (кожному єврею -- О.В.) інших богів передо Мною" (Вихід, 20, 3).
- "Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що
на землі долі, і що в воді та під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм,
бо я -- господь, бог твій, бог заздрісний, що карає за провину батьків
на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить
мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить мене і хто
тримеється моїх заповідей" (Вихід, 20, 4-6).
- "Не призивай імення господа, бога твого, надаремно, бо не помилує господь того, хто призиває його надаремно" (Вихід, 20, 7).
- "Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби
всю працю свою, а день сьомий-- субота для господа, бога твого: не роби
жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і
приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість днів творив господь небо та
землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив
господь день суботній і освятив його" (Вихід, 20, 8-12).
- "Шанцй батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку господь, бог твій дає тобі!" (Вихід, 20, 12).
- "Не вбивай!" (Вихід, 20, 13).
- "Не чини перелюбу!" (Вихід, 20, 14).
- "Не кради!" (Вихід, 20, 15).
- "Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!" (Вихід, 20, 16).
- "Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані
раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані
всього, що ближнього твого!" (Вихід, 20, 17).
В 9-й та 10-й заповідях вживається поняття "ближній". Хто ж мається
на увазі під "ближнім" і чим цей "ближній" відрізняється від
"дальнього"? Ніде не знаходимо, щоб Ягве, говорячи до Мойсея, вживав
слово "дальній", але він вживає інше слово--"чужинець". Отже, в Біблії в
словах Ягве зустрічаємо два слова, які протистоять одне одному:
"ближній" і "чужинець". Як це не дивно, прямого визначення "ближнього" в
Біблії не знаходимо. Спробуймо розібратися, що означає це слово.
Смисл слова "ближній" як протилежність слову "чужинець" постає в епізоді про здійснений євреєм Мойсеєм злочин. Наведемо його.
"І побачив він єгиптянина, що бив єврея з братів
його. І озирнувся він туди та сюди, і побачив, що нікого нема,-- та й
убив єгиптянина, і заховав його в пісок.
І вийшов він другого дня,-- аж, ось сваряться двоє євреїв. І сказав він несправедливому: "Нащо ти б’єшь свого БЛИЖНЬОГО?"
А той відказав:"Хто тебе настановив за начальника та за суддю
над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина?" І
злякався Мойсей ... І втік ..." (Вихід, 2, 11-15).
Отже, чужинця (єгиптянина) Мойсей вбив, а ближнього (єврея) намагався
виховувати, але злякався і втік. Немає ніякого сумніву, що "ближній" в
заповідях-- це одноплемінник, єврей.
2. Обіцяний Край або Чи можна вбивати?
Але одразу постає ще одне запитання: заповіді 6-8 стосуються всіх людей, чи лише євреїі? Розберемося в цьому.
ЗАПОВІДЬ 6. "Не вбивай!" Коли євреї прийшли в Обіцяний Край, з гір
Евал та Гарізім ними було виголошене прокляття порушникам Закону
Мойсеєвого (Второзаконня, 27, 24). Одне з проклять звучить так:
"Проклятий той, хто вбиває свого ближнього потаємно!" Отже,
проклинається лишн вбивця ближнього, на вбивць чужинця прокляття не
насилається. На того, хто вбиває відкрить, прокляття насилати не треба--
його [ло]влять і карають за законом.
Числені вбивства, до яких закликає євреїв Ягве для того, щоб очистити
для "свого народу" Край Обіцяний визначаються не як вбивства, а як
виконання волі Ягве, як здійснення його наказу.
Ягве говорить: "Коли господь, бог твій, уведе тебе до того Краю,
куди ти входиш, щоб заволодіти ним, то він вижене численні язичницьки
народи перед тобою: хіттеянина, і гіргашеянина, і амореянина, і
хананеянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина-- сім народів,
численніших та міцніших за тебе. І коли дасть їх господь, бог твій,
тобі, то ТИ ЇХ ПОНИЩИШ..., І НЕ БУДЕШ ДО НИХ МИЛОВЕРДНИМ" (Второзаконня,
7, 1-2).
Особливо привертає увагу знищення царя Сигона і його народу, яке було
здійснене за межами Обіцяного Краю. Розглянемо цей характерний уривок.
Єврейські посли просили царя Сигона пропустити їх через його землю і
продати їм їжу. "Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати їм перейти
через свою землю, бо ГОСПОДЬ, БОГ ТВІЙ (Ягве-- О.В.) ЗРОБИВ ЗАПЕКЛИМ ДУХ
ЙОГО, ТА ОЖОРСТОЧИВ ЙОГО СЕРЦЕ, ЩОБ ДАТИ ЙОГО В РУКУ ТВОЮ... І дав його
нам господь, бог наш, і ми побили його й синів його та весь його народ
... чоловіків, і жінок та дітей, нікого не позоставили ми"
(Второзаконня, 2, 26-33). Тобто, Ягве провокував народи, з якими доля
зводила євреїв, на непоступливість або агресивність, щоб дати євреям
підстави звинуватити ці народи в завданні шкоди "божому задуму" та
знищити їх.
Таким чином, заповідь не вбивати має чмслені застереження. Вона
головним чином стосується взаємин єврея з євреєм. За вбивство єврея
існувало суворе судове покарання, звичай помсти та прокляття. Масові
вбивства в Краї Обіцяному розглядаються не як вбивства, а як служіння
"богу". І якщо вже ніяких підстав убивати нема, то виявляється, що Ягве
провокує "чужинців" на агресію або нехтування інтересами євреїв і євреї
мають право цей народ знищити. Логіка така: бажання євреїв-- це воля
Ягве, перешкоджання євреям-- це перешкоджання волі "бога" Ягве, а
знищення тих, хто наважується перешкоджати Ягве, не є вбивством в
біблійному розумінні.
Отже, Варфоломієвська ніч, коли "істинні духовні юдеї" (католики)
вбивали тисячі "неістинних", які стали на перешкоді задумам Папи
Римського, є подією цілком в дусі Біблії. Отака "загальнолюдська"
мораль.
3. Злочинна Пасха або "Бог"-дітовбивця.
Ягве постає в Біблії як кривавий демон, який насолоджується дитячою кров’ю. Читаємо книгу Вихід.
"Оце Аарон і Мойсей, що господь говорив їм: "Виведіть Ізраїлевих синів з єгипетського краю..." (Вихід, 6, 26).
"І сказав господь до Мойсея: ... я вчиню запеклим
фараонове серце, і помножу ознаки мої та дива мої в єгипетськім краї"
(Вихід 6, 26).
Отже, Ягве навмисно провокує фараона не відпускати євреїв, щоб був привід демонструвати свої криваві "дива".
Через Мойсея Ягве ("бог-отець") передає євреям наказ про Пасху: "У
десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня... І нехай
пильнують його до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його цілий
збір ізраїлевої громади на смерканні.
І нехай ВІЗЬМУТЬ ТІЄЇ КРОВІ, І НЕХАЙ ПОКРОПЛЯТЬ НА ОБИДВА
БОКОВИХ ОДВІРКИ, І НА ОДВІРОК ВЕРХНІЙ у тих домах, що будуть їсти його в
них... А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на
ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в
поспіху. ПАСХА ЦЕ ДЛЯ ГОСПОДА!
І перейду я тієї ночі в єгипетськім краї, і ПОВБИВАЮ В ЄГИПЕТСЬКІЙ ЗЕМЛІ КОЖНОГО ПЕРВОРІДНОГО ВІД ЛЮДИНИ АЖ ДО СКОТИНИ...
І БУДЕ КРОВ НА ОДВІРКАХ ЗНАКОМ, ЩО ТАМ ВИ -- І ПОБАЧУ ТУ КРОВ, І
ОБМИНУ ВАС. І не буде між вами згубної порази, коли я вбиватиму в
єгипетськім краї.
І стане той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його, як
свято для господа на всі роди ваші. Як постанову вічну будете
святкувати його!" (Вихід, 12, 3-14).
"Пасха" на івриті означає "перескакування", тобто обминання того
дому, одвірок якогопомащено кров’ю пасхального ягняти. Ось як каже про
це Мойсейсвоїм одноплемінникам: "І перейде господь ударити Єгипет, і
побачить ту кров на одвірку горішнім і на двох одвірках бічних, -- і
обмине господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів,
щоб вдарити" (Вихід, 12, 23).
Ось як описує Біблія цей кривавий злочин: "І сталося в половині
ночі, і вдарив господь в єгипетськім краї кожного перворідного, від
перворідного фараону, що сидить на своєму престолі, аж до перворідного
полоненого, що в тюрмі, і кожного перворідного худоби. І встав фараон
уночі, він та всі раби його, та весь Єгипет. І знявся великий зойк в
Єгипті, бо не було дому, щоб не було там померлого!" (Вихід, 12, 29-30).
Християни на Пасху на одвірках ставлять хрестик. Для чого? Щоб, коли
нібито вдруге прийде месія єврей Ісус на землю, і почне вбивати невинних
людей, не зачіпав вірних йому "духовних юдеїв" -- християн.
Таким чином, з року в рік євреї та їхні духовні спадкоємці
(християни) чекають на свої найбільше свято чергового дива "божого"--
масового людовбивства.
Ось такий він, закон про Пасху, який діє по сьогодні. Який же
моральний рівень повинен мати "істинний християнин", що в наш час цілу
ніч пильнує з любов’ю до Ісуса-- посланця кривавого демона Ягве з
потаємною надією на приход цього ката, який для блага єдеїв розправиться
з кожнім, хто не хоче їм підпорядковувиватися, заливши землю кров’ю.
|